Про власний підхід до ведення бізнесу і те, як кращі світові технології виробництва молока підлаштувати під умови і ресурси господарства, із читачами журналу ділиться власник ТОВ «Агрофірма "Київська"» Олександр Воробій.

— Олександре Віталійовичу, чим привабив аграрний бізнес?

— У 2008-му ми придбали підприємство, яке належало корпорації «Миронівський хлібопродукт». До цього виробництвом сільськогосподарської продукції не займались і якихось грандіозних задумок не мали. Але справа видалася цікавою, тому й поринули у неї з головою. Може, це поклик предків.

— Виробництвом молока підприємство на той час займалось?

— Так, молоко виробляли й до нас. Хоч корів утримували на прив’язі й доїли в бачки, але господарство було непогане, мало статус племпідприємства. Річний надій був 5,5-6 тис. кг молока на корову. Ми свідомо придбали підприємство саме для того, щоб розвивати молочне скотарство.

— Якими були перші кроки в цьому напрямку?

— Спочатку спробували розібратись, чим наше молочне виробництво відрізняється від того, що є в інших країнах, і чи взагалі можна в наших умовах вибудувати виробництво з сучасними технологіями й високими надоями. А коли ретельно вивчили ситуацію, зрозуміли, що її можна змінити й досягти європейських показників.

— За зразок брали якусь окрему країну?

— Ми відвідали чимало країн з різними підходами до виробництва й різною молочною продуктивністю худоби. Тому не можу сказати, що для наслідування взяли якусь окрему модель. Наша концепція розвитку поєднує в собі досвід різних країн, який ми адаптуємо під наші умови.

— Які зміни відбулись на молочному комплексі?

— Ми відмовилися від прив’язного утримання й повністю реконструювали виробничий майданчик. Додатково побудували новий корівник і блок із доїльною залою. Тобто запровадили технологію, яка домінує в усьому світі, — безприв’язне утримання худоби й доїння в залі.

Упевнений, що це правильний вибір і цілком виправдані інвестиції, хоча про їх окупність говорити ще рано. Сучасний молочний комплекс має працювати як промислове підприємство з чітко організованим виробничим процесом, коли кожен працівник знає, за що відповідає, і де є повний контроль. Результат буде тоді, коли є системний підхід і правильна організація праці.

— У вас немає фахової сільськогосподарської освіти. Це заважає в роботі?

— Навпаки, навіть допомагає. Так у нашій країні склалося, що в людей, які отримали сільськогосподарську освіту ще за радянських часів і тривалий час працювали в тваринництві, сформувалися певні стереотипи. Змінити світосприйняття і ставлення до роботи дуже важко. А коли приходить нова людина і починає все з нуля, таких проблем немає.

Наприклад, менеджер ферми, до того, як почав у нас працювати, взагалі ніякого відношення до молочного скотарства не мав. Але за останні півтора року він досконально вивчив справу. Його перевага в тому, що він просто не знає, як робити по-іншому.

А взагалі є така посада — управляючий. Сьогодні людина може керувати компанією «Дженерал моторз», а взавтра її призначать директором «Кока-коли». Їй все одно, що випускає компанія, — напої чи автомобілі. Ця людина вміє організувати виробничий процес, і їй не треба бути технологом з виробництва харчових продуктів чи інженером-механіком.

Те ж саме стосується й молочнотоварного комплексу. Організовувати роботу, керувати персоналом і контролювати повинен менеджер, а в зоотехніка й ветеринара свої обов’язки, і вони мають бути справжніми професіоналами.

— Звідки черпаєте знання та інформацію?

— Сьогодні це робити набагато простіше, ніж десять чи двадцять років тому, було б бажання: є чимало літератури, багато інформації в Інтернеті. Зрештою, можна подорожувати і спілкуватися з фермерами інших країн. А коли ми почали співпрацювати з АВМ, узагалі відкрилися нові горизонти: регіональні семінари, спеціалізовані закордонні поїздки. До речі, нині чимало комерційних компаній, що працюють в Україні, продають не тільки продукти і послуги, а й технології.

— Чи обов’язково власнику розумітись на технологічних тонкощах?

— Що найбільше цінує в своїх менеджерах?

— Чи є проблема з кадрами на підприємстві?

— Якщо припаде до смаку якийсь новий перспективний напрям, чи зможе відмежуватись і повністю довірити молочний комплекс менеджерам?

— Які найближчі плани з розвитку молочного комплексу?

— Що найбільше стримує розвиток молочарства в Україні?

— Чи може виробник молока вплинути на закупівельну ціну?

— Як вплинули час і досвід на ставлення до молочного скотарства і бачення його розвитку?

Більше інформації читайте в журналі «Молоко і ферма» № 1 (20), лютий 2014