Першими кроками успішної профілактики проблем, пов’язаних із ратицями поголів'я, повинні бути:

1. Збалансована годівля тварин, починаючи з новонароджених телят і закінчуючи коровами. Годівля має забезпечувати достатню кількість та засвоєння не тільки основних поживних речовин, а й вітамінів, макро- й мікроелементів, які відіграють ключову роль у підтриманні здоров’я загалом та стану ратиць зокрема. Окреме значення має менеджмент годівлі щодо профілактики надмірної втрати маси тіла дійними коровами, виникнення ацидозу, кетозу та гіпокальціємії.

2. Належні умови утримання та комфорт тварин: достатня кількість якісної підстилки, простір для годівлі та відпочинку, свіже повітря, чиста вода, достатнє освітлення, правильний догляд.

3. Оцінка локомоції повинна проводитися регулярно та з реєстрацією отриманих результатів.

4. Ідентифікація уражень у ділянці пальця ВРХ також має проводитися ретельно та з обов’язковою реєстрацією.

5. Регулярна розчистка ратиць.

6. Використання ванн для ратиць.

7. Ефективне лікування хворих тварин.

Детальніше необхідно зупинитися на останніх п’яти пунктах, які стосуються безпосередньо роботи щодо кульгавості тварин на фермі.

Оцінка локомоції (ступеню кульгавості)

Найчастіше її проводять за найбільш поширеною 5-бальною шкалою — від 1 (відсутність відхилень) до 5 (кульгавість максимальної тяжкості). Базується оцінка на спостереженні за коровами, коли вони стоять, та під час руху (хода тварин), звертається увага на лінію спини та на саму ходу (Sprecher D. J. et al., 1997). Під час спостереження корови повинні стояти та рухатися по рівній поверхні, де нема перешкод. Обстеження стану ратиць потребують тварини, починаючи з балів 2 та 3, що дозволить вчасно зупинити захворювання та вжити профілактичних заходів.

Ідентифікація уражень

Вона повинна проводитись обов’язково з ретельним записуванням виявлених патологій та проведеного лікування, щоб установити найкращий курс дій зі зменшення кульгавості худоби на фермі. Особливу увагу слід приділити найбільш поширеним патологіям: виразка на підошві, запалення шкіри, ураження білої лінії, некробактеріоз тощо, — а також деформаціям ратиць.

Слід звертати увагу на різноманіття назв, які можуть уживатися до одних і тих самих захворювань. Наприклад, запалення шкіри ще можуть називати хворобою Мортелларо, полуницевим дерматитом, папіломатозним пальцевим дерматитом (ППД), при цьому останнє визначення є найпоширенішим, характеризує окрему патологію з визначеними збудниками (Treponema spp.) та сприятливими факторами (погана гігієна утримання, неефективне використання ванн для ратиць, незбалансована годівля).

Необхідно реєструвати і стадії даного захворювання, тому що вони змінюють одна одну протягом розвитку захворювання (схема 1).

Найточніша ідентифікація уражень та їхньої стадійності можлива під час фіксації в станку чи в лежачому положенні тварини.

Схема 1. Стадії і розвиток патологічного процесу за папіломатозного пальцевого дерматиту (ППД)

Примітка:

М0 — нормальна шкіра ратиці без ознак ППД.

М1 — рання стадія, невелике округле ураження епітелію, до 2 см в діаметрі, від червоного до сірого кольору. Передує наступній, гострій, стадії. Крім того, таке ураження може розвиватися на фоні хронічної патології (М4).

М2 — гостре виразкове (яскраво-червоне) чи грануломатозне (червоно-сіре) ураження шкіри, більше 2 см в діаметрі, переважно в ділянці вінчика чи м’якуша.

М3 — стадія загоєння в межах 1−2 днів після місцевого лікування, коли ділянка гострого ураження вкривається щільною, схожою на рубець, тканиною.

М4 — хронічне ураження, переважно з ознаками дискератозу (потовщення епітелію), або проліферації (росту тканин), або обох ознак разом. Проліферація (ріст тканин) може відбуватися у вигляді ниток, рубця чи суцільною масою.

М4.1 — додаткова стадія хронічного розвитку ППД з ознаками загострення.

Регулярна розчистка ратиць

Вона забезпечує правильну їх форму та розподіл маси тіла тварини між кінцівками й пальцями і є важливим заходом відвернення та усунення кульгавості, тому що корови часто кульгають лише через деформацію ратиць та розбалансованість розподілу маси тіла.

Найпоширенішим та найпрактичнішим методом функціональної розчистки ратиць вважається 5-кроковий метод:

Функціональна розчистка

1 — створення правильної довжини рогового башмака та товщини підошви, при цьому на тазових кінцівках першим розчищається медіальний (внутрішній) палець, а на грудних — латеральний (зовнішній);

2 — аналогічне обрізання на іншому пальці кінцівки;

3 — моделювання зони підошви, де можуть утворюватися виразки.

Корекційна (терапевтична) розчистка

4 — дослідити підошву на предмет болючості та уражень, в разі потреби — розчисткою розвантажити дану зону;

5 — видалити відшарований ріг та зачистити тріщини на м'якушах.

Ратиці достатньо розчищати двічі на рік — у середині лактації (приблизно 100−120-й день) та за 1−2 тижні перед запуском. Коли треба, це можна робити і 3−4 рази протягом технологічного циклу. Набагато більший профілактичний ефект в рамках стада буде, якщо застосовувати профілактичну розчистку телицям перед осіменінням та нетелям за 6−8 тижнів до отелення.

Використання ванн

Ванни для ратиць ВРХ мають надзвичайно важливе значення, бо зміцнюють шкіру та ріг ратиць, справляють протимікробну та протигрибкову дію. Відповідно, головна мета таких ванн — профілактика захворювань ратиць, а також лікування ранніх стадій та загоєння пальцевих дерматитів. Проте, незважаючи на важливість ванн у протоколах профілактики та лікування, існує небагато досліджень щодо ефективності різних активних речовин, які можна додавати до розчинів.

Розглядаючи різні засоби для ванн, необхідно враховувати:

— ефективність;

— зручність використання;

— нешкідливість для довкілля;

— вартість.

Слід узяти до уваги, що, попри значну терапевтичну ефективність ванн з антибіотиками, їх використання треба уникати, тому що це не дозволено регуляторними документами. Також є вірогідність потрапляння антибіотика на дійки та в молоко під час доїння.

Більш поширеними є ванни з розчинами купруму сульфату та формаліну. Однак перший забруднює довкілля, може накопичуватися в ґрунті та в рослинах, призводячи до отруєнь тварин і людей. Формалін хоч і є досить дешевим та ефективним засобом, але небезпечний і для тварин, і для людей, які з ним працюють. Крім того, за наявності уражень ратиць формалін спричиняє біль, а за низької температури довкілля знижує активність і ефективність.

Існує низка комерційних продуктів для ратичних ванн. Ці засоби можуть містити кислоти, четвертинні амонієві сполуки, глутаровий альдегід, хелатні сполуки цинку та міді, йод тощо.

Слід пам'ятати, що яким би засобом ми не наповнювали ванну для ратиць великої рогатої худоби, він повинен потрапляти на необхідні ділянки кінцівок. Відповідно, дизайн ванни (довжина, глибина розчину, місце розташування) має велике значення. Для отримання максимального ефекту необхідно, щоб тварини робили принаймні два кроки кожною кінцівкою у розчині, тому оптимальною довжиною для ванни буде не менше 3−3,5 м. Крім того, ефекту не буде, якщо тварини заходитимуть у ванну з брудними ратицями.

Приймаючи рішення про використання ванн, не можна забувати про молодняк та сухостійних корів, тому що ефективною програма лікування й профілактики кульгавості та захворювань ратиць стане тоді, коли буде враховано всі можливі фактори ризику, правильно зроблено всі заплановані заходи, увагу приділено всім тваринам без винятку.

Раннє виявлення тварин з ураженнями ратиць та їх індивідуальне лікування має не менш важливе значення, ніж усі інші пункти. Лікування слід починати негайно після виявлення захворювання та з використанням ефективних засобів. У випадку пальцевого дерматиту ефективним буде місцеве застосування антибіотиків, препаратів з умістом купруму, в тому числі хелатної його форми. У разі некробактеріозу, крім ретельної хірургічної обробки та ефективного місцевого лікування, часто є необхідність системної антибіотикотерапії (окситетрациклін, цефтіофур, макролідні антибіотики тощо).

Отже, успішною лікувально-профілактична робота щодо здоров'я ратиць у великої рогатої худоби буде тільки в разі застосування комплексного підходу, який включає в себе не лише роботу ветеринарних фахівців та ортопедів, а й організацію годівлі, комфорту та добробуту тварин.

Владислав Ханєєв, кандидат ветеринарних наук, експерт зі здоров’я ВРХ Консультаційного центру АВМ

Джерело: журнал «Молоко і ферма» No 5 (66), жовтень 2021