кукурудза,
ринок кормів,
імпорт кукурудзи
Імпорт кукурудзи в Китай досягне 40% від суми поставок за 60 років
Коливання цін на ринку кормів в першу чергу залежать від вартості сировини. У 2021 році китайський ринок, один з найбільших споживачів зернових, зіткнувся з гострою нестачею кукурудзи. На думку аналітиків, країна ще довго буде залежати від імпорту, що відкриває великі можливості для виробників зерна з інших країн.
За даними компанії Superior Feed Ingredients, LLC., прогнози щодо імпорту в поточному році різняться. Деякі аналітики повідомляють про можливий обсяг в 24 ммт — наприклад, таку цифру повідомляє Міністерство сільського господарства США. Але є і більш сміливі оцінки: за даними фахівців Rabobank, показник цілком може вирости до 30 ммт і більше.
«Щоб зрозуміти, наскільки ці цифри вагомі, досить згадати, що за останні 60 років Китай в сумі імпортував близько 75 ммт кукурудзи. А за останні 6 років ті ж США не забезпечили навіть половини щорічних потреб Китаю в імпорті", — прокоментував ситуацію Джон Шив, аналітик Superior Feed Ingredients, LLC.
На думку експерта, якщо прогнози щодо попиту виявляться вірні, то темпи експорту з США повинні бути на 50% вище, ніж у 2020 році, і на 15% інтенсивніше, ніж будь-коли. Але місцеві виробники вже зіткнулися з наслідками аномальних похолодань в деяких штатах, які спричинили за собою збої в логістиці: багато графіків навантаження відстали на 2 тижні і більше.
У сукупності з активністю Бразилії і Аргентини як конкурентів-постачальників кукурудзи на східний ринок, це істотно знижує ініціативність американських компаній. Багато з них бояться наростити обсяги виробництва, а згодом зіткнутися з падінням попиту або конкуренцією з боку дешевої американської сировини.
Аналізуючи причини такого високого попиту, фахівці Rabobank відзначають: не останню роль відіграє перехід від традиційних форм господарства до більш сучасним. Переймаючи досвід західних колег, тваринницькі господарства змінили підхід до кормів і перейняли модель, в якій основу раціону складають кукурудза і соя. А великий внесок в перегляд харчування свиней вніс заборону на годування їх органічними відходами.
Говорячи про внутрішній ринок Китаю, більш якісні культури, які можуть замінити кукурудзу (наприклад, пшениця і рис), не доступні більшості господарств в необхідному обсязі. Агропромислові підприємства країни протягом довгого часу не могли задовольнити потреби місцевого ринку, тому зростання попиту посилюється через бажання багатьох фермерів закупити сировину прозапас.
Ринок Китаю, вважають аналітики Rabobank, не зможе вийти на самозабезпечення до 2030 року. А значить, в доступному для огляду майбутньому Китай продовжить бути привабливим напрямком для реалізації кукурудзяного зерна.