Продовжуємо розмову про основні метрики, які використовують фермери Північної Америки, а також їхні профільні організації для оцінки ефективності виробництва молока («Молоко і ферма» № 4/2025). Нагадаємо, що ми вже детально розглянули конверсію корму (№ 5/2025), сукупне добове виробництво молочного жиру й протеїну (№ 6/2025) та дохід від реалізації молока після вирахування вартості корму для дійної корови (Income over Feed Cost, IOFC) (№ 1/2026). Наразі черга такого маркера ефективності як продуктивне довголіття і, зокрема, пожиттєва продуктивність стада (Heard Lifetime Productivity, HLP).

Чому продуктивне довголіття важливе для фермера зі США та Канади

Так склалось історично, що впродовж тривалого часу на цей показник виробники молока не звертали увагу. Та от у галузі з’явилася передова технологія сексації генетичного матеріалу (процес розділення або виділення певних частин генетичного матеріалу для отримання потомства бажаної статі), яка з роками набула широкого розповсюдження.

Ферми почали виробляти телиць і нетелей у такій кількості, що ринок просто не міг її поглинути. Пропозиція перевищила попит, що й призвело до обвалу цін на ремонтний молодняк. Так, наприклад, у жовтні 2019 року тільна телиця (нетель) коштувала близько 1000−1140 дол. Той, хто хотів оновити стадо, мав нагоду зробити це за дуже вигідним прайсом.

Втім, як кажуть у США, бізнес ніколи не спить, і в 2026-му ціни на нетелей і дійних корів сягнули 4000−5000 дол. голову. Основна причина — не молочний ринок, а, як би дивно звучало, м’ясний. Фермер, зіштовхнувшись із проблемою 2019-го, коли собівартість вирощування молочної нетелі перевищила ціну її реалізації, став шукати, як вижити за тих умов, і знайшов вихід — ринок м’яса.

Як виявилось, якщо запліднити старшу третьої лактації корову генетичним матеріалом бугаїв-м'ясників, можна отримати гібридне теля (Beef on Dairy Cross), за яке вже на 10-ий день від народження ціна варіює від 700 до 1800 доларів, в середньому — близько 1000 дол. Водночас, ціна 10-денного бичка голштинської породи сягала 700−1350 дол.

Такі ціни стимулювали фермера змінити пріоритети й намагатись отримати необхідну кількість нетелей тільки від корів 1−3 лактації, а старших корів, як генетично менш цінних тварин, осіменяти звичайною або сексованою спермою м’ясників.

Вигода очевидна: на нетелі фермер отримує від 50 до 300 дол. за 16-місячний період порівняно з доходом 10-денного бичка 700−1350 дол. Причому така виручка від реалізації бичка здатна суттєво підвищити дохід на корову на рік — в середньому на 30% залежно від особливостей ферми (наприклад, структура стада, кількість корів 3+ лактації).

Графік 1.

Графік повернення витрат на вирощування і введення в стадо нетелей

Джерело: Ferguson and Gallivan, Western Canadian Symposium, 1995.

Отже, маємо перший фактор, чому потрібно управляти продуктивним довголіттям стада. Втім, є другий і не менш економічно важливий аспект — це вартість процесу вибуття. Якщо в середньому транзакція планового вибуття дійної корови приносить 1000 дол., санітарного — 500 дол. доходу, а ринкова вартість нетелі — 2300 дол., то при плановому вибутті на окупність майбутньої корови треба покласти мінус 1300 дол. (1000- 2300), а при санітарному — мінус 1800 дол. (500−2300).

На рік корова в середньому приносить 1000 дол. чистого прибутку. Щоб окупити від 1300 до 1800 дол., тобто повернути гроші, витрачені на купівлю або вирощування та введення в стадо нетелі, фактично маємо витратити на це одну-дві лактації. В Україні корова в середньому має віддоїтися перші 1,5 лактації, щоб вийти на рівень беззбитковості і приносити прибуток.

Як ми вже розглядали раніше, реальна генетична продуктивність проявляється в корови тільки під час 3-ої лактації, а мати додатковий прибуток з м’ясних гібридів можемо на коровах 4-ої і більше лактацій, тому продуктивне довголіття стає на один рівень за значимістю з від- творенням.

Це, по суті, екзистенційне питання виживання ферми в Україні, особливо при сьогоднішніх, так би мовити, спекулятивних цінах з боку переробника, коли є реальні ризики, що цьогоріч ферми не отримають 1000 дол. чистого прибутку на корову, і, відповідно, не матимуть коштів на інвестиції для поновлення стада та реконструкції, заміну техніки тощо. Фактично на ринку залишаться лише ті ферми, які мають гарні показники продуктивного довголіття.

Відтак для оцінки ефективності молочного виробництва і життєздатності бізнесу нового значення набуває саме цей показник, бо частка корів 2+ лактації в стаді залежить від багатьох чинників. Маємо пам’ятати, що продуктивність первістки становить 80%, а корови другої лактації — 95% продуктивності дорослої корови третьої лактації. Відповідно, реальні гроші та реальну продуктивність роблять корови 3+ лактації.

Давайте розглянемо приклад однієї з промислових ферм США щодо вікового складу стада і розподілу молочної продуктивності за лактаціями (схема 1).

Схема 1.

Віковий склад і розподіл молочної продуктивності за лактаціями на молочній фермі США

У даному прикладі близько 63% становлять корови першої та другої лактації і їхня продуктивність менша порівняно зі старшими тваринами. Реальний прибуток на фермі генерують корови 3+ лактації, частка яких 37%, і вони перетнули кумулятивну точку беззбитковості. Якщо рівень вибуття корів у стаді становить 36%, то це означає, що тварина використовується в середньому 2,2 лактації. Отже, повернувши вартість нетелі, тварини встигають попрацювати на прибуток лише 0,2 лактації.

Як провести практичну самодіагностику щодо пожиттєвої продуктивності

По-перше, коли стадо стабільне (не скорочується і не росте), перевірте відсоток первісток. Він фактично відображає рівень вибракування у стаді за останні 12 місяців.

По-друге, в програмі управління стадом можливо порахувати середню лактацію та середню продуктивність стада. Наприклад, корови у стаді використовуються в середньому 2,2 лактації, а середня продуктивність за останні 12 місяців становить 12 780 кг. За таких умов середньостатистична корова за своє продуктивне життя виробить 28,12 т молока (2,2×12,78). Це буде показник пожиттєвої продуктивності вашого стада. Порівняйте себе зі світом (таблиця 1).

Таблиця 1.

Глобальний рейтинг показника пожиттєвої продуктивності

Якщо повернемось до нашого прикладу пожиттєвої продуктивності 28,12 т і порівняємо її з показником топ-10 — 42,14 т, то стане зрозуміло, що можна отримувати плюс 14 т молока за життя тварини, і 14 т не потребують повернення вартості нетелі, а тому генерують прибуток.

Які стратегії щодо управління показником «продуктивне довголіття стада» можна використати, розглянемо іншим разом. Дякую читачам за увагу і ознайомлення з дуже важливою, на мою думку, інформацією.

Більше публікацій серії «КЛЮЧОВІ ПАРАМЕТРИ ЕФЕКТИВНОСТІ ФЕРМИ» від компанії Cargill та інші, зокрема — про тепловий стрес та джерела енергії для продуктивності й розвитку:

Ключові параметри ефективності ферми: дохід після вирахування витрат на корм

Ключові параметри ефективності ферми: жир і протеїн

Ключові параметри ефективності ферми: конверсія корму

Чотири ключові параметри ефективності ферми

Тепловий стрес жуйних тварин: практичні дослідження та метадані

Енергія для старту теляти

Молочний бізнес у пошуку енергії для продуктивності та розвитку: кормові добавки

Молочний бізнес у пошуку енергії для продуктивності та розвитку: джерела білка

Молочний бізнес у пошуку енергії для продуктивності та розвитку: клітковина і цукри

Молочний бізнес у пошуку енергії для продуктивності та розвитку: балансування раціону жирами

ТОВ «КАРГІЛЛ ЕН»

Email: provimi_ua@cargill.com

Тел. 0 800 40 8008

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.