Оскільки розвивається здебільшого монокультурне рослинництво, яке виснажує землю. При цьому тваринництво не знаходить собі місця у вітчизняній агропромисловості. Як результат, більшість жителів сільських територій стали зайвими, кількість робочих місць в селах різко скоротилася.

В Україні виробництво м’яса у забійній вазі становить 2,3 млн проти 4,4 млн т у 1990 р., молока — 10,6 млн проти 24,5 млн т відповідно. У Польщі виробництво м’яса у забійній вазі зросло за цей період з 3 млн. до 3,8 млн т, а молока становить 80% від рівня 1990-го.

Надлишок кормового зерна з України експортується, у тому числі і в Польщу. З фінансових позицій виходить, ніби вітчизняний аграрний сектор опосередковано фінансує, замість власних, фермерів сусідньої країни, адже вміст доданої вартості в непереробленому зерні менше, ніж в імпортованому з Польщі м’ясі.

В Україні ігнорується світовий досвід трансформації аграрного сектора. Зокрема створення фермерських господарств проходить мляво, їх у більш ніж два рази менше, ніж у Польщі. При цьому великі агрохолдинги набирають силу.

«Середній розмір надвеликих агроформувань збільшився (за 10 років — ред.) з 13 до 21,9 тис. га (на 67,3%), а їх кількість зросла більш ніж втричі. Разом з тим кількість фермерських господарств постійно зменшується. Причому градація фермерських господарств підлегла тій самій тенденції, адже кількість тих, що мають в розпорядженні понад 4 тис. га сільськогосподарських угідь зросла з 49 до 59, а середня площа — з 5,4 до 5,8 тис. га», — запевняє експерт Ірина Хомин.

За матеріалами DT.UA