В Україні — найнижчі ціни на корми в світі, але й вона, як і раніше, експортує фуражне зерно та шроти олійних замість того, щоб перетворювати їх на високоцінний товар, зазначає він.

«Ми знаходимося на 10−15 тис. км ближче до основного ринку збуту яловичини (Близький Схід), ніж наші конкуренти, які ним зараз володіють повністю: США, Бразилія, Аргентина, Австралія», — підкреслює Андрій Ярмак.

Це єдиний вид м'яса, по якому ЄС є дефіцитним, і дефіцит лише поглиблюватиметься. «Отже, відкрити доступ до цього ринку нам буде досить просто», — вважає експерт.

Відкритий ринок Китаю по яловичині Україна вже має. Є величезна кількість худоби, яка зараз не відгодовується, — бички молочних порід. Вони ростуть не гірше, ніж м'ясні, і навіть мають вищу мармуровість м'яса, зауважує Андрій Ярмак.

«Перший, хто вибудує весь ланцюг та зможе контролювати глибоке обвалювання (мінімум 40 тис. голів на рік вагою 550−750 кг), багато років контролюватиме цей дуже прибутковий ринок. Менше — різке падіння рентабельності», — впевнений він.

Єдина вірна стратегія — акцент на якості й ефективності яловичини вимагає забути про худобу від населення. Бички (або кастрати) мають бути однорідні за потенціалом і правильно відгодовані з першого дня.

«За умови ефективної реалізації подібної стратегії собівартість відгодівлі буде на рівні $1,2−1,4/кг, а чиста ціна реалізації в перерахунку на 1 кг живої ваги (якщо одна компанія або кооператив контролює також і забій, і експорт) — не менше $3,5/кг, — пише Андрій Ярмак. — Витрати на обвалювання будуть відносно невеликі».

При цьому він зауважує, що такі цифри можна отримати лише за умови глибокого обвалювання в потрібних обсягах необхідного рівня відгодованості бичків/кастратів. Продукти мають бути сертифіковані як халяльні.

Наведені цифри стануть досяжними, коли продаватиметься все, а не лише стейк, наголошує експерт.