Олена Мельник, головний редактор журналу «Молоко і ферма»

SustAinimal, який очолює Сігрід Агенас, представляє собою партнерство університетів, науково-дослідних інститутів, галузевих організацій і компаній та є провідним центром знань і досліджень. До нього звертаються ті, хто ухвалюють рішення, а також інші стейкхолдери, які зацікавлені у співпраці з науковцями задля отримання достовірної інформації про роль тварин й отримання тваринницької продукції для сталого та конкурентоспроможного виробництва харчових продуктів у Швеції.

Наразі центр займається вивченням таких аспектів ведення тваринництва:

• вплив тварин на біорізноманіття ландшафту;
• роль органіки як удобрення для с.-г. культур й утримання вуглецю в ґрунті для підвищення його родючості;
• викиди парникових газів;
• етичні аспекти використання тварин;
• сталий розвиток — соціальна відповідальність перед громадою/суспільством й укріплення довіри до фермера, а також стійкість і здатність системи забезпечити виробництво харчової продукції необхідної кількості та якості.

За словами Сігрід Агенас, тривалий час у фокусі досліджень центру були питання благополуччя с.-г. тварин і зміни клімату. Обділеним увагою залишався такий аспект, як чисте виробництво харчової продукції (net food production)² від тварин у продовольчій системі, і головним чином тому, що у Швеції продовольство завжди було в надлишку. Втім останнім часом світ штормить, як наслідок — спостерігаються збої у ланцюгах поставок, що може ставити під загрозу національну продовольчу безпеку. Отже треба повертатись до дискусії в суспільстві й до наукових досліджень щодо ефективного використання рослинницької продукції, придатної для людського споживання, та зміни стратегії годівлі зокрема й корів для збільшення чистого виходу харчової продукції. При цьому чільне місце має відводитись питанню конкурентоспроможності фермерів та інших бізнесів, а також їхній здатності до виживання.

Фото 1. Науково-дослідна ферма Шведського університету с.-г. наук.

Екскурс в історію й особливості молочного скотарства

Молочне скотарство Швеції має свою історію розвитку й для кожної епохи формувались притаманні й сталі лише для неї моделі господарювання — від поселень із великою кількістю худоби на пасовищах (XVII-XVIII ст.) і до окремих ферм з будинком власника та стайнею у центрі земельного наділу, з замкненим циклом виробництва найрізноманітнішої рослинницької і тваринницької продукції (XІX ст.). Згодом і зрештою технологічні революції підштовхнули фермерів до інтенсифікації та спеціалізації виробництва й змінили облік їхніх господарств, змусивши зосередитись на якомусь одному напрямі.

Що стосується господарств, які обрали молочну спеціалізацію, у першу чергу слід згадати про зміну молочної продуктивності. За інформацією шведської асоціації тваринників Växa, вона зросла з 5 тис. кг на рік на корову у 1965 році до нинішніх 11 тис. (ЕСМ, скориговане за вмістом енергії молоко). Найпродуктивніші стада мають показник 13 тис. кг молока на корову на рік.

Такого росту вдалося досягти завдяки генетичному поліпшенню худоби, більшому вмісту нутрієнтів у грубих кормах і досить високій частці зернових у раціоні. Примітно також і те, що на молочних фермах не використовуються антибіотики з профілактичною метою.

Ще кілька фактів про молочний сектор Швеції. Він налічує трохи більше 2700 молочних ферм і 290 тис. корів. На фермах використовується дуже багато сучасних технологічних рішень, зокрема й автоматизоване визначення балу вгодованості. Третина стад доїться роботами, при цьому 13% корів усе ще тримаються на прив’язі. Основні породи — голштинська і червона шведська. Виробляється 2,8 млн. т молока на рік, 17% якого органічне.

Що стосується забезпеченості країни молочною продукцією, то 70% набілу виготовляється на місці. Імпорт становить 30%, а отже, за оцінкою Сігрід Агенас, ще 140 тис. корів, від яких шведи споживають молоко, знаходяться в інших країнах.

Як і в усьому світі, у Швеції скорочується кількість молочних ферм, але вони стають більшими за розмірами. Найбільша ферма країни Wapno, із замкненим циклом виробництва, налічує 1600 корів.

Географічне розміщення країни, кліматичні умови й природні ресурси, зокрема земельні, визначають особливості молочного виробництва. Як використовується земля у Швеції? Значна частина території — майже 70% — покрита лісами. Болота, чагарники, скелі займають ще 22%. Лише 8% площі, або 3 млн. га, використовується для сільськогосподарського виробництва, з яких 2,6 млн. га — оброблювані угіддя, а 300 тис. га — постійні напівокультурені пасовища. Постійні пасовища — це ділянки, які не придатні для обробітку. Єдиний спосіб задіяти їх у системі виробництва продовольства — використати під випас худоби.

Досить високу частку оброблюваних земель відведено під кормозаготівлю (див. діаграму 1). В основному фермери вирощують багаторічні трави і/або конюшину, і зовсім мало (<1%) однорічних кормових культур, зокрема й кукурудзи на силос.

Діаграма 1.

Використання земель с.-г. призначення у Швеції

Джерело: Swedish Board of Agriculture, 2020.

Як уже зазначалось, землі с.-г. призначення становлять усього 8% території Швеції. При цьому найменше їх на півночі (5%) і найбільше на півдні — майже 82%. На найпродуктивніших землях (зона 1), які на схемі 1 позначено найсвітлішим кольором, у типовий рік 62% площ займають зернові культури, олійні — 11%, цукрові буряки — 8%, бобові — 4%, а кормові культури — 9%. Утім, як бачимо, на карті світло-жовтого кольору зовсім мало. Більшу частину становить продуктивна зона 5 (темно-коричневий колір), де 2/3 угідь відведено під кормові культури. Єдиною альтернативою кормовим угіддям в цій зоні може бути тільки ліс, вирощувати інші культури тут немає сенсу.

Cхема 1.

Швеція: зони продуктивності

Зонування відображає агрономічний потенціал територій зі схожим кліматом, рельєфом, типом ґрунтів. Зона 1 (11% від загальної орної площі) є найпродуктивнішою, зона 2 (11%) — високопродуктивна, зона 3 (38%) має середню продуктивність, зона 4 (21%) — низьку продуктивність і зона 5 (20%) — найменш продуктивна.

Джерело: Reumaux et al., 2023; https://doi.org/10.1016/j.eja.2023.126916

Корова як елемент продовольчої системи

Ера спеціалізації породила цілу низку викликів, на які треба шукати відповідь і комунікувати з суспільством. «Пересічний споживач утратив розуміння значення тваринництва у виробництві с.-г. культур. Тварини часто сприймаються лише як джерело м’яса, молока чи яєць, утім вони були й залишаються джерелом поживних речовин для підтримання родючості ґрунту та біорізноманіття, — зауважує Сігрід Агенас. — Разом з тим, навіть якщо зернові культури вирощуються в основному для споживання людиною, то значна частина побічних продуктів переробки пшениці, ячменю, соняшника використовується в годівлі тварин».

Наразі у Швеції більше 1 млн. га оброблюваних угідь відведено під заготівлю корму для молочних корів. Багато хто розмірковує про цю землю як про ресурс для вирощування рослинницької продукції для споживання людиною. Науковиця переконана, що в дискусіях про сталий розвиток неодмінно і постійно споживачеві треба пояснювати, чому саме стільки землі відводиться під кормозаготівлю, чому і як змінюються стратегії годівлі, яка загалом роль відводиться корові у продовольчій системі.

Ми вже згадували, що досить тривалий час у Швеції поза увагою залишалось питання годівлі корів з точки зору ефективності виробництва харчової продукції. Швеція, як і Україна, вирощує багато зерна, і якщо йдеться про спеціалізацію виробництва, напевне, є сенс згодовувати коровам раціони з високим умістом концкормів на основі зернових та соєвого шроту, щоб досягти високої продуктивності і якнайшвидше повернути вкладені у виробництво молока кошти.

Втім загострення конкуренції між людиною і тваринами за придатну для людського споживання рослинницьку продукцію змусило шведських науковців (Karlsson et al., 2018) дослідити питання використання традиційних концентратів з високим умістом зерна (пшениці, ячменю, вівса) та соєвого шроту й альтернативних варіантів з побічними продуктами переробки на предмет споживання корму, молочної продуктивності та чисте виробництво харчової продукції. Склад концентратів наведено на діаграмах 2−5.

Джерело: Karlsson et al., 2018.

У результаті дослідження було встановлено, що чисте виробництво протеїну для людського споживання при згодовуванні коровам побічних продуктів переробки — бурякового жому, сухої барди і ріпакового шроту — становило більше 600 г на корову на день на відміну від продовольчого зерна, яке показало від'ємне значення (графік 1). «Це хороша новина тому, що протеїн, який був недоступний людині, став доступним. Згодовуючи коровам продовольче зерно, ми просто втрачаємо протеїн продовольчої системи», — пояснює експертка.

Графік 1.

Чисте виробництво протеїну

Джерело: Karlsson et al., 2018

Вимоги до благополуччя тварин

Коли йдеться про благополуччя молочних корів, більшість людей у Швеції уявляють тварин на пасовищі — як на фото 2. Важко з цим не погодитись, наголошує директорка SustAinimal, але нам достеменно відомо, що більша частина молока виробляється не на пасовищах, а в корівниках. Тому законодавством Швеції передбачено цілу низку вимог, яких мають дотримуватись фермери, щоб створити необхідні умови для тварин у приміщеннях. Виділимо основні моменти.

Джерело фото: svenskmjolk.se

Фото 2. Типові постійні природні пасовища з підсівом багаторічних трав.

Заборонено використання гормонів (BST) для стимулювання молочної продуктивності. Ця вимога стосується всіх країн, що є членами ЄС.

Антибіотики застосовуються лише після встановлення діагнозу і лише для окремих тварин. «У використанні антибіотиків ми працюємо на рівні точного тваринництва і не застосовуємо протоколу килимової обробки стада. Антибіотик отримує лише хвора тварина з відповідним діагнозом. Якщо застосовувати антибіотики з профілактичною метою, то проявів хвороб буде менше, і на загальному тлі визначити хворобу, установити точний діагноз і, зрештою, причину буде важко. Основне завдання фермера — утримувати корів так, щоб вони якнайменше хворіли і не потребували антибіотиків», — пояснює Сігрід Агенас.

Усі телята та ремонтний молодняк мають утримуватись безприв’язно і мати контакт з іншими тваринами свого віку. Телята можуть контактувати навіть через розподільчу решітку, тобто — бути в індивідуальних клітках, але бачити і торкатись одне одного.

Коли йдеться про нове будівництво, то система утримання в обов’язковому порядку тільки безприв’язна. При безприв’язному утриманні всі корови повинні мати можливість лежати одночасно.

На одне місце біля кормового столу має бути щонайбільше 3 корови. При цьому науковиця зауважила: «Для споживання корму корові потрібно 7−8 годин, звідси й норма — 3 корови на одне кормомісце, щоб вони могли їсти по черзі. Проте ми вважаємо, що для кращого благополуччя і цього забагато, краще 2 корови».

Усі дорослі тварини жіночої статі старші 6 місяців повинні мати доступ до пасовища принаймні 6 год. на день влітку, а загалом впродовж року 2 місяці на півночі, 3 місяці — в центрі країни, 4 місяці — на півдні. Що цікаво, майже всі молочні ферми Швеції поставляють молоко на переробну компанію Arla Foods, яка виплачує бонуси тим, хто забезпечує краще благополуччя тварин, ніж передбачено законодавством. «Хоч шведські корови більше часу проводять на пасовищі, їхні власники не отримують жодних доплат, бо це вимога законодавства. Данським фермерам переробник виплачує премію, бо в їхньому законодавстві вимога обов’язкового випасу відсутня», — наводить Сігрід приклад законодавчих відмінностей найближчих сусідів.

При спорудженні нових корівників забороняється будувати закриті/глухі стіни, тому що тварини повинні мати можливість бачити природне світло через вікна. Також законодавством визначається, що підлога в корівнику повинна бути не слизькою і зручною для ходьби, а корови мусять відпочивати на сухій і чистій поверхні.

Щодня потрібно оглядати тварин на пасовищі і в корівнику.

Знероження телят і кастрація проводяться лише під анестезією. Найменших телят потрібно годувати двічі на день і з 2-го тижня життя вони повинні мати вільний доступ до грубого корму.

Наразі немає жорсткого регулювання щодо догляду за ратицями, але існує державна програма, у рамках якої фермери отримують грошову премію за розчистку («ратичні»/claw coin). Як пояснює Сігрід, це стимул дбати про здоров’я ратиць: «Особливість програми в тому, що кожній корові двічі на рік треба зробити розчистку ратиць. Багато ферм долучились до цієї програми, що також добре і для економіки господарства. Ратиця — це свого роду «репродуктивний орган», бо коли є проблема, корову важко запліднити».

Окрім перерахованих законодавчих вимог, виробництво молока регулюється цілою низкою додаткових галузевих стандартів, приватних ініціатив, правил від місцевих адміністрацій тощо, значно ускладнюючи життя фермерів.

Сігрід Агенас навела приклад дослідження, у ході якого автори (Sandøe et al., 2023) намагались з’ясувати ступінь суворості вимог благополуччя тварин у п’яти вибраних країнах Європи порівняно із усередненим показником. Дослідники проаналізували нормативно-правові, галузеві стандарти й специфічні вимоги в шести категоріях:

• комфорт і відпочинок;
• простір і свобода руху;
• соціальні потреби;
• годівля і пиття;
• здоров’я;
• процедури з тваринами.

З’ясувалось, що Швеція найбільш зарегульована у цьому сенсі країна (див. табл. 1). При цьому шведські фермери досить добре справляються із вимогами щодо благополуччя корів і телят під час утримання.

Таблиця 1.

Порівняльний аналіз стандартів для молочної худоби у 2021 р., виражений у процентах (%) відносно середнього значення

Джерело: Sandøe et al., 2023; https://doi.org/10.1016/j.animal.2023.101009

«Варто зазначити, що жодна законодавча вимога у Швеції не вводилась як заборона, а супроводжувалась державною фінансовою й потужною інформаційно-консультаційною підтримкою з поясненням того, як зміна вплине на благополуччя, здоров’я і продуктивність тварин. Завдяки такій тривалій і наполегливій роботі наші стада наразі досить благополучні щодо деяких інфекційних захворювань, тому ми можемо рухатись далі, — пояснює керівниця науково-дослідного центру.

Якщо візьмемо інші країни, наприклад — Іспанію чи Італію, там ситуація з інфекційними хворобами складніша. Відповідно, вимоги щодо дотримання благополуччя відсуваються на задній план. Завжди треба починати з тієї проблеми, яка для певної системи є найбільш стримувальною для подолання інших проблем».

Молочна ферма і споживач

Вище зазначалось, що для молочного сектору Швеції притаманні тренди, які панують в усьому світі, — кількість ферм зменшується, але їхні розміри збільшуються. Одне із завдань науково-дослідного центру SustAinimal — показати, що є різні способи ведення молочної справи. Можна укрупнюватись, а можна завойовувати споживача іншим чином, і в будь-якому разі потрібна комунікація. Як наголошує Сігрід Агенас: «Ми можемо створити найефективнішу з точки зору господарювання систему і бути найкращим у світі фермером, але ви не станете успішним, якщо ваш тип фермерства не буде сприйнятий суспільством».

Вартість «вхідного квитка»

Швеція долучилась до ЄС у 1995 році — значно пізніше деяких інших країн. До вступу шведські фермери працювали в умовах вільного ринку досить успішно без сторонніх вливань чи субсидій. Вони пишались тим, що виробляють справді цінну продукцію.

«Багато прихильників вступу до ЄС вважали, що коли ми станемо частиною спільноти, інші переймуть наші високі вимоги щодо безпечності та якості харчової продукції, благополуччя тварин, — розповідає Сігрід Агенас. — Цього не трапилось одразу. Проходили десятиліття, ЄС працював, розвивався й еволюційно рухався до вищих стандартів, а в цей само час шведські фермери скорочували обсяги виробництва (схема 2), банкрутіли через значно вищу собівартість і наводнення ринку дешевшою продукцією з інших країн.

Cхема 2.

Як змінювався молочний сектор Швеції упродовж 1990-2020 років

Джерело: Karlsson et al., 2023

Та навіть і зараз споживач під час опитування чи голосування може сказати, що благополуччя тварин — його пріоритет і що треба посилювати вимоги, але йдучи в магазин віддаватиме перевагу дешевшому товару. Висновок тут напрошується один: треба не тішити себе наївними ілюзіями, а бути реалістом і ретельно прораховувати кожен крок».

¹Трирічний проєкт технічної допомоги ЄС «Стале тваринництво та добробут тварин» (Sustainable Livestock Production and Animal Welfare, SULAWE), який стартував 01.01.2023 і триватиме до 31.12.2025. Його учасники працюють над вивченням досвіду кращих університетів ЄС з підготовки фахівців для тваринництва та курсів підвищення кваліфікації спеціалістів ферм. Виконавці проєкту з боку українських університетів: НУБіП, Полтавська державна аграрна академія, Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій ім. С. З. Гжицького та Східноукраїнський національний університет ім. В. Даля. Партнери з боку європейських університетів: Nuertingen-Geislingen University (Німеччина), Ljubljana Universily (Словенія), Swedish University of AgriSciences (Швеція). Асоціація виробників молока (АВМ) — один з партнерів від аграрних асоціацій.

²Чисте виробництво харчової продукції/net food production — виготовлена для людського споживання тваринна продукція мінус витрачені на її виробництво придатні для людського споживання ресурси. Термін було введено у 2016 році (Ertl et al.).

У 2025 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber).