експорт,
молочна продукція,
сироватка,
експорт сиру
Експортери молочної продукції зміщують акцент на сири та сироваткові продукти
Світовий ринок молочної продукції переживає зміну пріоритетів: замість традиційного сухого молока дедалі більшу увагу виробники приділяють продуктам із вищою доданою вартістю — насамперед сиру та інгредієнтам на основі молочної сироватки.
Нова Зеландія, США та Аргентина належать до країн, які адаптують свої стратегії відповідно до нових тенденцій світового попиту. Провідні експортери молочної продукції дедалі активніше переорієнтовують виробництво з традиційного сухого молока на сири та сироваткові продукти. Такий крок покликаний скористатися зростаючим попитом на високовартісні молочні інгредієнти.
Нова Зеландія й надалі значною мірою залежить від китайського ринку, який забезпечує від 36% до 40% експорту її молочної продукції.
Водночас у Європейському Союзі, попри прогнозоване скорочення поголів'я корів на 0,7%, підвищення продуктивності дозволить утримати виробництво практично на нинішньому рівні — очікується його незначне зростання на 0,1% відносно 2025 року. ЄС спрямовує дедалі більше молока на виробництво сирів і розширює асортимент сироваткових продуктів для преміального сегмента білкових інгредієнтів. Водночас перспективи експорту залишаються стриманими через високі логістичні витрати та слабший попит з боку Китаю.
Уругвай зберігає позитивну динаміку розвитку, роблячи ставку на виробництво сухого незбираного молока та вершкового масла. Станом на травень 2026 року експортна виручка від цих продуктів зросла на 3% порівняно з аналогічним періодом попереднього року, незважаючи на скорочення поставок сирів. Основними ринками збуту для уругвайської продукції залишаються Алжир і Бразилія.
У США зростання виробництва молока сприяє зміцненню експортних позицій. До квітня 2026 року експорт сирів зріс на 25,1%, досягнувши майже 238 тис. тонн, значною мірою завдяки високому попиту з боку Південної Кореї. Експорт сухого знежиреного молока збільшився на 6,2% у річному вимірі. Також зріс експорт стандартних сироваткових продуктів, хоча постачання преміальних сироваткових білків (WPC80+) скоротилося через пріоритетне забезпечення внутрішнього ринку.
Аргентина також нарощує свою присутність на світовому молочному ринку. Очікується, що у 2026 році виробництво молока збільшиться на 4% і наблизиться до 12 млн тонн. Із поступовим відновленням внутрішнього споживання дедалі більша частка продукції спрямовується на експорт, передусім у вигляді сирів і сухого незбираного молока. Основними напрямками експорту залишаються Бразилія та Алжир.
У Бразилії темпи зростання виробництва молока у 2026 році сповільнилися після стрімкого підйому у 2025-му. Попри це країна залишається одним із найбільших імпортерів сухого молока. Розширення власного виробництва обмежується особливостями циклу розвитку молочного стада та нижчими темпами вибракування корів на тлі високого зовнішнього попиту.
У Китаї збільшення внутрішнього виробництва молока та слабше споживання зменшили потребу в імпорті сухого незбираного й сухого знежиреного молока. Водночас імпорт сирів, вершкового масла та сироваткових продуктів залишається стабільним завдяки попиту з боку закладів громадського харчування, хлібопекарської галузі та сегмента преміальної продукції, де місцеві виробники поки що не можуть повністю задовольнити потреби за якістю та обсягами. Загалом ця тенденція свідчить про поступовий перехід світового молочного ринку від традиційних біржових молочних товарів до продукції з вищою доданою вартістю.