Ігор Присяжнюк, виконавчий директор Української голштинської асоціації

Про новий підхід до селекції написано чимало статей як зарубіжними, так і вітчизняними авторами, тому спеціалісти з українських господарств уже давно чули про нього, а деякі навіть відвідували профільні семінари. Утім, для тваринництва України геномна оцінка досі залишається чимось недосяжним і далеким. Чому для українських господарств геномна оцінка — щось примарне, тоді як у світі — визнана передова практика? Як цей метод зможе допомогти провідним тваринникам. 

Прорив методу геномної оцінки в тому, що він прискорює генетичний прогрес популяції завдяки скороченню генераційного інтервалу (мінімального часу зміни поколінь) з 5–7 до 2–3 років. Важливо, що при цьому вірогідність методу з року в рік стрімко зростає, і за деякими ознаками, зокрема за жиром у молоці, сягає 92%. Тим часом при застосуванні традиційної оцінки (за нащадками) вірогідність не перевищує 40%.

Головна трудність, з якою зіткнулися вітчизняні науковці на шляху імплементації методу геномної оцінки, пов’язана зі створенням референтної популяції — сукупності племінних тварин, на основі дослідження генома яких буде розроблено математичну систему розрахунку геномного індексу. По-перше, розробка цієї системи потребує дуже дорогої й титанічної лабораторної та аналітичної роботи. Крім того, до тварин, яких планують включати у референтну популяцію, висувають доволі жорсткі вимоги.  

Чи вигідно це тваринникам? Перед тим як узятися за розрахунки, не зайво буде пригадати особливості розподілу генетичних ознак. Відповідно до так званої «кривої нормального розподілу», не всі ознаки успадковуються на 100%: як правило, успадковуються 80% ознак, причому в стаді буде 10% тварин, які перевершать ознаки батьків, та 10% таких, котрі будуть погіршувачами цих ознак.

Отже, відібравши 100 телиць у віці 5–14 днів життя (рання діагностика), витратимо на геномний аналіз кожної в середньому $90, тобто $9000 за всю групу.

Правильне вирощування однієї телиці від народження до моменту, коли вона стане коровою і почне давати молоко, коштує приблизно $2000. Завдяки геномному аналізу ми визначимо ще й 10% (10 голів) тварин — погіршувачів ознак, причому на ранній стадії. Тоді як без геномного аналізу ми цих погіршувачів виявимо найраніше на 60-й день лактації, витративши на їх вирощування і введення в стадо 10×$2000=$20 000.  

Далі економіка проста: $20 000–$9000=$11 000 — навіть при, на перший погляд, значних витратах на геномну оцінку господарство отримує істотне заощадження. Крім того, ви не тільки підвищуєте рентабельність виробництва (прибираючи небажаних тварин), а ще й покращуєте генетичний потенціал поголів’я, яке віддячить, як мінімум, вищою молочною  продуктивністю.