Про це розповідає Валентин Єфімов, к. вет. н., завідувач відділу фізіології, біохімії та хіміко-токсикологічного аналізу, Biosafety-Center Дніпропетровського ДАЕУ.

У лабораторії визначають вологість, активну кислотність (рН), кількість і співвідношення органічних кислот (молочної, оцтової та масляної), вміст каротину, а також основні показники поживності.

Доброякісний силос має структуру вихідної сировини, світло-зелене або буре забарвлення. Зелений або брудно-зелений колір вказує на низьку якість силосу. Кислотність нормального або помірно кислого силосу становить 4,0−4,2.

Відмінний за якістю силос має таке співвідношення кислот: молочної — більше 75%, оцтової — менше 25%, масляної — немає. У доброму силосі: менше 60% молочної кислоти, понад 40% оцтової і зовсім немає масляної. Поганий силос: молочної кислоти — 25−50%, оцтової — менше 25%, масляної — 10−30%. Оцінюючи якість силосу, звертають увагу також на його забрудненість землею й ураженість плісеневими грибками.

Детальніше про те як відбирають силос і сінаж для дослідження, про основи консервування корму, а також наслідки згодовування недоброякісного корму, читайте в журналі «Молоко і ферма», № 4 (59), серпень 2020, у статті «Оцінка якості силосу та сінажу»