Відродження села почалося із родини Чаленків, які відкрили кооператив із розведення кіз, закупили перших рогатих і облаштували для них хлів та доїльню.

Щоб створити ферму, родина переїхала у село з міста. Тепер тут працюють всі її члени. Випасають стадо у вільний від школи час доньки Чаленків — Поліна та Софія. У них всі кози мають не лише імена, а й паспорти.

Заготівлі корму на зиму родині допомагають односельці. Кажуть, окрім цього кооперативу в селі більше роботи немає.

Влітку за день 80 дійних кіз давали близько 150 літрів молока. З нього виходить понад 15 кілограмів сиру. Як в домашніх умовах зробити продукцію смачною та якісною — родина вигадує самостійно. Застосовують, зокрема, й народні методи — у шкарпетках витримують.

Нині кооператив виготовляє близько 10 видів сирів — не лише українські традиційні, а й французькі та італійські. Для цього консультуються із закордонними сироварами та додають щось авторське. При цьому, продукцію готують відразу після видою, адже холодильниками не користуються.

«Чим свіжіше молоко — тим смачніший виходить сир», — каже господиня.

Вся продукція — сертифікована. Її продають на столичних ярмарках за ціною від 150 до 300 гривень. Усі податки — в бюджет села.

Місцевий староста радіє такому розвитку населеного пункту та сприяє виділенню Чаленкам землі для ферми та пасовиська. Таким чином, у Глушках з'явилися робочі місця. А односельці, які в кооперативі не працюють, дивлячись на успіх сусідів, завели собі кіз та корів і тепер продають молоко кооперативу.

«Ще в радянські часи село Глушки було так званим бригадним селом, безперспективним. Але зараз уже бачимо результат праці, скоро про нього дізнається вся Україна», — каже староста Кошмаківського Старостинського округу Микола Плашенко.

У планах родини — поповнити поголів'я рогатих та побудувати справжню сироварню. Родина мріє, щоб українці не їздили на заробітки за кордон, а жили та працювали вдома.

5.ua