Мастит призводить до значних економічних збитків на молочних фермах, оскільки впливає на якість і кількість отриманого молока. Схильність до захворювання зумовлюється низкою чинників, у тому числі травмуванням вимені, нетриманням молока, формою та провисанням вимені. Крім того, післяпологовий набряк вимені, а також порода, вік корови, кількість лактацій і вітамінно-мінеральна недостатність можуть сприяти розвитку гострого септичного маститу (Menzies et al., 2003). Захворюваність на мастит має певну залежність від періоду лактації: з 2 по 6 місяць вона становить 47%, у період ранньої лактації — 23%, з 6 по 9 місяць лактації — 21%, і після 9 місяця лактації — 9% від загальної кількості виявлених маститів (Tiwari et al., 2013).

Гострий септичний мастит, що характеризується різними симптомами загального захворювання, може викликатися у корів бактеріями, що виробляють ендотоксин і розмножуються в одній або більше чвертей вимені. З іншого боку, може виникати клінічний мастит, викликаний одним або кількома патогенними мікроорганізмами. Він призводить до зміни кольору молока, а також його згортання та водянистого вигляду (Edmonson et al., 1989). Зміни біохімічних показників крові та молока використовуються для діагностики маститу (Verheijden et al., 1982).

Збудники маститів

Етіологічний спектр збудників маститів дуже широкий. Відомо понад 137 видів та підвидів потенційних патогенів, які можуть викликати запалення молочної залози. Проте, у молочних стадах, як правило, мастит буває двох видів: екологічний та контагіозний. Екологічний мастит викликається мікроорганізмами, які завжди присутні у зовнішньому середовищі та є представниками фекальної мікрофлори корів. Найчастіше відзначають коліформний мастит, спричинений Escherichia coli, Enterobacter aerogenes, Klebsiella pneumoniae, Serratia marcescens. Інфекційні мастити викликають контагіозні мікроорганізми, що передаються від однієї корови до іншої під час контакту з доїльними установками або через руки доярки під час доїння, — Staphylococcus aureus, Streptococcus agalactiae, Streptococcus uberis (Barkema та ін., 1998).

Результати бактеріологічних моніторингових досліджень молока від маститних корів, проведені в Biosafety-center ДДАЕУ, свідчать про те, що найпоширенішими збудниками маститу є Escherichia coli — 25%, Streptococcus agalactiae — 24%, Streptococcus uberis — 10%, Staphylococcus aureus — 10%, Enterococcus faecalis — 10%, Streptococcus dysgalactiae — 7%, Klebsiella spp. — 5%, Streptococcus pyogenes — 3%, Pseudomonas aeruginosa — 3%, Candida spp. — 3% (графік 1).

Графік 1.

Частота виділення збудників маститу у корів

Значно рідше зустрічаються Streptococcus bovis, Staphylococcus haemolyticus, Citrobacter spp., Enterobacter aerogenes.

Доволі часто зустрічається поєднана або коінфекція, що викликається двома, трьома і більшою кількістю збудників. Найчастіше, у 38% випадків, реєструється комбінований вплив Escherichia coli та Streptococcus dysgalactiae (графік 2).

Графік 2.

Найбільш поширені асоціації збудників маститу

У 22% випадків було встановлено поєднання Escherichia coli та Streptococcus agalactiae. Рідше (9- 12%) зустрічалася асоціація E. сoli та Staphylococcus aureus, Enterococcus faecalis, або Streptococcus uberis, а також Streptococcus agalactiae та Staphylococcus aureus.

Таким чином, спостерігається прояв маститів, викликаних як моно-, так і асоціацією бактеріальних збудників.

Програма лабораторного контролю маститів

Актуальність проблеми маститів внаслідок їхньої значної поширеності та економічних збитків потребує розробки ефективної системи лікувально-профілактичних заходів. Вона, беззаперечно, має ґрунтуватися на розумінні причин виникнення і ефективності різних засобів боротьби зі збудниками. Отримати таку інформацію можливо лише за допомогою лабораторних досліджень. З урахуванням цього спеціалістами Biosafety-center ДДАЕУ і було розроблено загальну програму лабораторного контролю маститів на фермі. Водночас, вона потребує адаптації до індивідуальних особливостей підприємства і прописує ключові точки, кількість і час відбору проб для різних досліджень. Чим повнішою буде інформація про збудники на фермі та їхні особливості, тим ефективнішою стане система лікувально-профілактичних заходів.

Контроль кількості соматичних клітин

Це перший етап, який передбачає дослідження загальної проби молока (з танка) та здійснюється безпосередньо на підприємстві. Відома певна кореляція кількості соматичних клітин у пробі з кількістю маститних корів у стаді.

Визначення якісного та кількісного складу збудників маститу на фермі

Встановлення етіологічної структури, виявлення превалюючих та супутніх у патологічному процесі збудників маститів дає можливість правильно скоригувати та оцінити ефективність проведених лікувально-профілактичних заходів.

Для цієї мети тестуються зразки з молокозберігальних ємностей (танк, цистерна) за допомогою кількісного ПЛР-аналізу (qPCR). Суть даного методу полягає не лише у виявленні, але й у кількісному визначенні унікальної послідовності ДНК або РНК бактерій та вірусів, що спричиняють розвиток патологічного процесу.

Метод qPCR має високу чутливість і специфічність, широку панель збудників, а також дозволяє виявити та ідентифікувати збудника навіть у разі його загибелі. Перевагою є швидкість проведення (впродовж 4−8 годин), виключення впливу імунних чинників молока чи молозива на кінцевий результат. З недоліків варто відзначити відносно високу вартість та відсутність можливості визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків.

На сьогоднішній день, з урахуванням етіологічної значущості, найбільш доцільно проводити кількісну оцінку таких патогенних та умовно-патогенних мікроорганізмів, як Mycoplasma bovis, Staphylococcus aureus, Streptococcus uberis, Streptococcus dysgalactiae та Streptococcus agalactiae.

Визначення збудників у індивідуальних пробах

Здійснюється за допомогою класичного бактеріологічного методу діагностики, що ґрунтується на культивуванні мікроорганізмів, з подальшою біохімічною ідентифікацією до виду. Метод дає можливість визначити широкий спектр збудників. Недоліками можна вважати тривалість дослідження (близько 5 днів) та трудомісткість, однак, він має досить низьку вартість. У випадках недостатньо виражених біохімічних та культуральних властивостей додатково проводиться ідентифікація методом MALDI-TOF.

Проводячи бактеріологічне дослідження, варто пам’ятати, що об'єктивну оцінку можна дати лише за достатньої вибірки. 1−2 зразки дадуть змогу виявити збудників маститів у конкретних тварин, але цього недостатньо для екстраполяції на все стадо. Не менше 5, а то й до 10 досліджених зразків дозволять встановити найбільш поширений та проблемний збудник маститу на фермі.

Визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків

Логічним продовженням будь-якого бактеріологічного дослідження є аналіз резистентності виявлених ізолятів до антибіотиків або дезінфікуючих засобів. У цьому плані найбільш актуальними методами є:

• диско-дифузійний — ґрунтується на застосуванні комерційних дисків, насичених антибіотиками з певною концентрацією. Точне дотримання методики постановки антибіотикограми гарантує досить швидке (близько 24 годин) отримання даних щодо чутливості до широкого переліку препаратів;
• визначення мінімальної інгібуючої концентрації за допомогою комерційних смужок, просочених антибіотиком з відомою концентрацією від меншої до більшої;
• метод серійних макро- та мікророзведень, суть постановки якого полягає в титруванні антибіотика та оцінці ростових властивостей культури бактерій, внесеної до того чи іншого розведення.

Результатами оцінки антибіотикорезистентності мікроорганізмів за допомогою вищеописаних методів є величини мінімальної переважної концентрації та діаметри зон затримки росту.

Метою таких досліджень є прогнозування клінічної ефективності антибіотиків та проведення оптимальної етіотропної терапії. Така інформація набуває особливої цінності за сучасних умов зміни ветеринарного законодавства, яке потребує обов’язкового підтвердження вибору окремих препаратів для лікування маститів.

Слід зауважити, що при аналізі отриманих даних щодо чутливості бактерій до антибіотиків, до уваги також необхідно брати фармакокінетику препаратів, основним показником якої є максимальна концентрація антибіотика, що створюється у сироватці, при введенні його в середньотерапевтичній дозі.

Перспективним напрямком на сьогодні є оцінка антибіотикорезистентності мікроорганізмів за наявністю відповідних генів. Виявлення генів антибіотикорезистентності проводиться молекулярно-генетичними методами, основними з яких є ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) та секвенування, що дозволяють визначити окремі маркери стійкості бактерій. Це забезпечує швидку діагностику (за кілька годин) і точне визначення механізмів резистентності, на відміну від тривалого бактеріологічного посіву.

Співробітники нашого центру обґрунтовують та впроваджують в діагностичну практику сучасні досягнення молекулярної біології з метою виявлення антибіотикорезистентних штамів саме за наявністю специфічних генів.

Визначення чутливості до дезінфікуючих засобів

Чутливість до дезінфікуючих препаратів оцінюється за швидкістю росту бактерій на твердому поживному середовищі після експозиції дезінфікуючого засобу в заданій концентрації та експозиції (відповідно до інструкції із застосування дезінфікуючого засобу). У такий спосіб здійснюється оцінка ефективності препаратів, що використовуються для дезінфекції не тільки приміщення, обладнання, а й для обробки шкіри вимені.

Отримані дані дозволяють виявляти стійкість бактерій до конкретного дезінфікуючого засобу, що дає змогу обрати ефективні схеми дезінфекції як елемент програми ветеринарно-санітарних заходів у господарстві.

Контроль якості дезінфекції

Контроль якості дезінфекції приміщення, обладнання, предметів догляду за тваринами (наприклад, серветки для обробки вимені), а також якість обробки шкіри вимені встановлюють за санітарно-індикаторними мікроорганізмами (колітитр, загальне мікробне число); умовно-патогенними мікроорганізмами (бактерії групи кишкової палички, мікроскопічні дріжджі, плісняві гриби); патогенними мікроорганізмами (коагулазопозитивний стафілокок, Salmonella, Listeria monocytogenes тощо).

Однак, крім виявлення збудників маститів та визначення їхніх ключових властивостей, що лежить в основі будь-яких програм контролю маститів, слід згадати й інші чинники. Зокрема, деякі віруси, порушений стан обмінних та імунних процесів в організмі тварин безпосередньо впливають на їхню сприйнятливість до збудників маститу. Тому оцінка метаболічного та імунного статусу корів також має бути одним з елементів стратегії контролю здоров'я вимені у корів.

Висновки

Отже, ефективна стратегія боротьби з маститами та отримання молока високої санітарної якості неможливі без систематичного лабораторного моніторингу, що дозволяє точно ідентифікувати збудників та оцінити їхню чутливість до препаратів.

Фахівці Biosafety-Center ДДАЕУ забезпечують науковий супровід та розробку індивідуальних стратегій контролю маститу, базуючись на глибокому аналізі стану здоров’я кожного конкретного стада. Наші перспективні розробки у сфері молекулярно-генетичної діагностики та оцінки імунного статусу тварин відкривають нові можливості для швидкої ліквідації спалахів маститу та запобігання поширенню резистентних штамів. Співпраця з нашим центром дозволяє господарствам перейти від симптоматичного лікування до науково обґрунтованого управління біобезпекою, що є запорукою мінімізації економічних збитків від маститів та підвищення рентабельності молочного виробництва.

www.biosafety-center.com

Тел.: +38 (095) 063-05-31; +38 (096) 093-03-76

                                      Email: plppm@ua.fm

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.