Роль протеїну в раціоні дійних корів та загальній стабільності виробництва досить значна — це вплив на споживання сухої речовини, надої, склад молока, витрати на корми, витрати на навколишнє середовище та можливий вплив на ефективність відтворення.

Спочатку білок згодовували коровам, намагаючись задовольнити їхні потреби в сирому протеїні (відсоток сухої речовини чи грами на корову на день), а нещодавно перейшли до концепції обмінного протеїну та амінокислот. Загалом, годуючи корову, ми повинні усвідомлювати, що певна частина білка має бути доступна для мікроорганізмів рубця (перетравний у рубці протеїн, ПРП). Певна порція амінокислот має пройти через рубець та засвоїтись у кишечнику (неперетравний у рубці протеїн, НРП). Баланс між цими двома фракціями має особливе значення в забезпеченні максимальної продуктивності корови. Таким чином ми маємо відповісти на два питання перед тим, як балансувати раціони по білку: ми забезпечуємо належну кількість ПРП для максимального виробництва мікробного протеїну в рубці? Чи достатньо амінокислот ми згодовуємо для максимальної молочної продуктивності та максимального виходу молочного білка?

Цей баланс пов’язаний з концепцією ефективності використання азоту корму для виробництва молока (MNE). Якщо ми можемо оптимізувати протеїн згодовуваний коровам, то, відповідно, можемо покращити ефективність його використання для виробництва молока. Загалом, MNE — це співвідношення між азотом в молоці та спожитим коровами азотом. Теоретично, ліміт ефективності азоту становить 40−45%, а в реальності цей показник коливається в межах 25−28%, залежно від регіону. Щоб оптимізувати ефективність використання азоту, потрібно уникати надлишку чи нестачі в протеїновій годівлі. Згодовування раціонів з нижчим вмістом протеїну скорочує надходження азоту, покращує ефективність його використання та зменшує втрати азоту через гній. Зменшення протеїну в раціоні також має переваги в зниженні витрат на корми та покращенні загальної прибутковості ферми. Існує багато прикладів, коли зменшення концентрації протеїну в раціонах дійних корів значним чином зменшує втрати азоту через гній, не впливаючи на молочну продуктивність тварин. Ці заходи, проте, повинні бути збалансовані з ризиком втрати у виробництві молока. Якщо потреби тварини в обмінному протеїні не задоволені належним чином, то тривале виробництво не може бути стійким.

На сьогоднішній день на ринку існує багато інструментів, розроблених покращувати ефективність використання азоту та продуктивність корови. Повільно-вивільнюваний небілковий азот може підвищити виробництво мікробного протеїну в рубці та є цінним джерелом перетравного у рубці протеїну. З іншого боку, захищені амінокислоти, типу метіонін та лізин, можуть зменшити типові недоліки в раціонах дійних корів. Насправді, ці дві амінокислоти вважаються першою і другою лімітуючою амінокислотами. Це означає, що дефіцит цих двох амінокислот в раціоні погіршує виробництво молока та вміст протеїну.

Ці дві стратегії годівлі спроможні покращити ефективність азоту молока та зменшити вплив на навколишнє середовище, пов’язане з виділенням азоту.

Детальніше про альтернативні стратегії білкової годівлі молочної худоби Стефано Вандоні, керівник відділу технічного обслуговування жуйних корпорації Balchem розповість на Х Ювілейному міжнародному молочному конгресі.

Прес-служба АВМ