Мова йшла про французьку кулінарну пишноту, адже про «Камамбер» співали пісні та писали вірші, врешті-решт він став популярним як національний сир Франції під час Першої світової війни, коли виробники раз на тиждень віддавали денний продукт солдатам на фронті.

Французькі газети та журнали охарактеризували цю подію як посягання на кулінарні традиції та замах на вбивство дрібних виробників «Камамбера». Мова йшла не про сир, а про значно більше — про традицію.

Замість того, щоб просто піти з ринку, компанії-виробники поводилися так, наче хотіли знищити весь ринок. Говорили про високі витрати на виробництво, зростання цін на молоко та загрозу падіння ринку. Але на захист сиру «Камамбер» встали люди, а їхнє обурення зростало. Тоді компанії зупинилися на тезі, що «Камамбер», виготовлений із сирого молока, — небезпечний, підкріплюючи її підробленими результатами аналізів.

Проте, ця битва була програна. Серйозні наукові дослідження довели, що «Камамбер» із сирого молока абсолютно безпечний. На бік традиції стали відповідні державні органи, ЗМІ святкували перемогу, порівнюючи у своїх сюжетах цю суперечку з битвами між Астеріксом і Римом, Давидом і Голіафом, локальними героями та глобальними гравцями.

На міських фестивалях у Нормандії мери та місцеві знаменитості демонстративно споживали справжній нормандський сир, шеф-кухарі ресторанів сформували клуби захисту традицій та підписували сирні петиції, журнал Gourmet опублікував спеціальні статті про «Камамбер», а дрібні виробники об'єднали свої фінанси, щоб найняти юриста, який за 100 годин роботи написав новий набір статутів для їхньої асоціації. Зрештою їм вдалося перевершити гравців-гігантів, які разом мали більшість голосів у французькій асоціації сироварів. Згодом обидві компанії також повернулись до виробництва сиру за традиційним рецептом.