Питання адаптації аграрного сектору до кліматичних змін підняв Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради:

«Потрібно обговорювати, яким чином агросектору адаптуватися до змін клімату. Ця проблема достатньо гостра для аграріїв, і виробники вже багато чого роблять, бо просто змушені. В Україні кліматичні зони змістилися на північ на 200 км. Там, де були осушувальні системи, тепер треба накопичувати вологу. Впровадження технологій обробітку грунту, таких як Strip-Till та No-Till, відбулося не стільки з екологічних міркувань, скільки через потребу зберегти вологу, якої катастрофічно не вистачає. Проте, ці кроки — лише частина необхідної адаптації».

Окрему увагу експерт звернув на необхідність балансувати екологічні цілі з продовольчою безпекою.

«Ми повинні думати про клімат і боротися з наслідками його змін, але ми повинні думати і про те, де взяти продукти харчування. Бо кількість населення Земної кулі продовжує зростати. І якщо ми дійдемо до того, що почнемо скорочувати виробництво їжі, то це буде не лише наша проблема — як бізнесу чи країни, — а й світова. І, можливо, вона буде навіть серйознішою за ті проблеми, які ми зараз відчуваємо через зміну клімату», — підкреслив заступник голови ВАР.

На думку експерта, якщо аграріям не запропонують конкретні, практичні рішення, що дозволяють зберігати чи збільшувати рентабельність виробництва, то всі пропозиції щодо боротьби зі зміною клімату залишаться лише розмовами.

«Якщо ми хочемо, щоб аграрій підтримував та реалізовував кліматичну політику, запропонуйте йому щось, що покращить господарювання, збільшить урожайність. Інакше — він цим займатися не буде. У нього є інші проблеми: пайовики, кредити, посухи, допомога армії», — наголосив Михайло Соколов.

Він також застеріг від автоматичного копіювання європейських підходів без реального аналізу їхньої ефективності:

«Часто можна почути, що Євросоюз платить аграріям за екологічні послуги. Але чи багато хто замислюється, чи є ця угода справедливою та якою насправді є їхня вартість? Наші оцінки та досвід спілкування з європейськими партнерами свідчать: це вимушена угода, від якої європейські фермери з радістю відмовилися б. Оскільки втрати значно перевищують компенсації від ЄС. Проаналізувавши господарства учасників ВАР, ми дійшли висновку, що найкращий варіант — нічого не робити і нічого не отримувати. Навіть не мати доступу на європейський ринок. Українських виробників це повністю влаштовує. Нам є куди продавати. Тому, коли держава накладає екологічні обмеження — вона має їх компенсувати. Інакше це схоже на кріпацтво: тобі не пощастило, ти фермер — відпрацьовуй за всіх».

uacouncil.org