Під час осінньої оцінки люцерни на одному з українських підприємств виявили значне розповсюдження одного шкідника. Знайомтесь — люцерновий бульбочковий довгоносик.

«Можливо, лише я побачив цю проблему в Україні вперше. Можливо, цей довгоносик тут є давно і інші його помічали. Але він дійсно велика проблема і варто нагадати людям, щоб пошукали його на своїх полях ще цієї осені», — зазначає Володимир Мірненко.

Бульбачковий довгоносик під'їдає листя люцерни, але врожайності то не дуже шкодить. Більша проблема полягає в тому, що він відкладає яйця в землю і з них вилуплюються личинки. Ці личинки спочатку з'їдають азотфіксуючі бульбочки з кореневої системи, потім бокові тонкі корінці, а потім вигризають борозни на центральному корені.

Перші прояви зараження — в люцерни брак азоту. Личинки з'їдають бульбочки на кореневій системі і припиняється процес фіксування атмосферного азоту. Потім, через знищення бокових тонких коренів, люцерна болісно реагує на високі температури та малу кількість опадів. Далі проявляються візуальні ознаки браку калію, а за тим — браку практично всіх елементів. Основна причина — знищення бокових коренів та пошкодження центрального, через які все це мало б споживатись.

Личинка люцернового довгоносика	Типове пошкодження центрального кореня личинкою люцернового довгоносика

Такі самі пошкодження були знайдені на полі одного з українських підприємств практично на всіх рослинах.

Пошкодження кореня — це само по собі погано, але це ще й «відкриті ворота» для купи хвороб, наприклад, зараження кореня пліснявою.

Тепер найважливіше — що з цим робити?

• не існує сортів люцерни стійких до люцернового довгоносика (хоча селекцію в цьому напрямку активно ведуть)
• не існує інсектицидів достатньо ефективних проти люцернового довгоносика (хоча системні інсектициди можуть частково знизити їх популяцію)
• заходи рекомендовані американською дорадчою службою зводяться до трьох пунктів:

1. звести до мінімуму розповсюдження шкідника з поля до поля — ретельно чистити ґрунтообробну та кормозаготівельну техніки при переїзді з одного поля на інше (закрили поле — техніку на мийку)
2. запровадьте коротку сівозміну люцерни — три роки включно з роком посіву (повернутися до довшої сівозміни можна буде тоді, коли на трирічній люцерні не знайдете ознаки пошкодження на корені)
3. не повертайте люцерну на заражене поле мінімум 2 роки (краще 3−4 роки)

Навіть невеликих залишків землі на ґрунтообробній техніці достатньо, щоб перенести шкідника з поля на поле.

«Маємо кілька днів гарної погоди. Сходіть на власне поле люцерни і проведіть осінній скаутинг. Розуміння кількості живих рослин на квадратному метрі дозволить зробити прогноз врожайності та якості. Зріджені посіви мають нижчий вміст протеїну та нижчий рівень перетравності. А також це дозволить прийняти зважене рішення про те, коли пора виводити люцерну з даного поля. Перший крок у вирішенні проблеми — розуміння, що проблема існує», — зазначає пан Володимир.