Мікоплазми є поширеними збудниками, що уражують різні види тварин і птицю. Велика рогата худоба не є винятком. Найпоширенішою та найбільш вивченою серед мікоплазм є Mycoplasma bovis. Це патоген, що викликає респіраторні захворювання, середній отит, артрит, мастит та різноманітні інші захворювання великої рогатої худоби в усьому світі. Сьогодні ветеринарні фахівці усе частіше визнають, що Mycoplasma bovis має важливий вплив на здоров’я, добробут та продуктивність молочної та м’ясної худоби.

Захворювання, спричинені Mycoplasma bovis, складно діагностувати та контролювати через непослідовне проявлення, реакцію на лікування та застосування вакцин, а також недостатню вивченість епізоотичних особливостей перебігу інфекції. Серед труднощів у визначенні ролі Mycoplasma spp. у захворюваннях великої рогатої худоби є те, що ці мікроорганізми виділяються як від здорових, так і від хворих тварин. Крім того, немає патогномонічних ознак для мікоплазмових інфекцій. Тому, до цього часу, продовжується вивчення епізоотичного значення та розвиваються алгоритми лабораторної діагностики захворювань, викликаних Mycoplasma spp.

Збудники мікоплазмозів є достатньо поширеними в господарствах і можуть спричинювати чималі економічні збитки. Мастит великої рогатої худоби, безумовно, є найсерйознішим захворюванням, спричиненим Mycoplasma bovis. Через зниження продуктивності, витрати на застосування препаратів і втрати через вибракування тварин у США, що пов’язані з маститом, спричиненим Mycoplasma bovis, оцінюються у 108 млн. дол. на рік. В Україні питання поширеності мікоплазмових маститів залишається до кінця не вивченим. За окремими повідомленнями, Mycoplasma bovis було виявлено у 10 з 62 досліджених зразків молока (Mazurenko and Ponomarenko, 2017).

Mycoplasma bovis також вважається важливим респіраторним патогеном, що викликає ензоотичну пневмонію у молодих телят та на відгодівельних фермах. Втрати, пов’язані зі зниженням приростів і маси та якості туші, оцінюються для США приблизно в 32 млн. дол. на рік (R. Rosengarten and C. Citti, 1999).

Таким чином, загальновизнаними основними проблемами, пов’язаними з Mycoplasma bovis, є контагіозний мастит та респіраторні захворювання великої рогатої худоби. Їхнє значення зросло в усьому світі через зростаючу стійкість до антимікробних препаратів та відсутність ефективної вакцини. Хронічно інфіковані мовчазні носії вносять інфекцію в неінфіковані стада, а хвороби, спричинені Mycoplasma bovis, можуть завдати значних економічних збитків ураженим стадам. Наявність відповідних діагностичних інструментів для лабораторного контролю дасть змогу покращити здатність своєчасно визначати збудника, призначати відповідне лікування та проводити своєчасні профілактичні заходи як у м’ясному, так і в молочному скотарстві.

Першочергове питання, що постає у стадах із невизначеним за Mycoplasma bovis статусом: а чи є збудник у стаді? Найбільш просте вирішення вбачається у скринінгових дослідженнях методом ІФА на наявність антитіл до збудника. Враховуючи сприйнятливі групи тварин, логічним є відбір крові для досліджень у лактуючих корів та молодняка 6−12-місячного віку. Щодо кількості зразків, то оптимальною буде 5−10% від поголів'я відповідних груп.

Проте, варто враховувати, що мова йде про окремі ферми та відділення. Якщо поголів'я з них не переміщується, то кожна з них може мати свій статус. Крім того, варто враховувати, що за невеликої кількості тварин у групі загальна кількість проб має бути 6−10, інакше, дослідження будуть не репрезентативними. Після отримання негативних результатів не варто остаточно заспокоюватися: усі нові тварини мають обов’язково досліджуватися на наявність антитіл до Mycoplasma bovis, а наявні у стаді — періодично (раз на 3−6 місяців).

Продукція антитіл до Mycoplasma bovis в організмі залежить від багатьох чинників, зокрема, стану організму тварин, характеристик збудника і місця його персистенції. Тому відсутність антитіл не завжди буде відповідати відсутності циркуляції збудника у стаді.

Результати ІФА на виявлення антитіл можуть бути хибно негативними через недостатній час для сероконверсії, а також відсутність персистенції антитіл. Як правило, утворення антитіл відбувається через 2−3 тижні після зараження. Після спалаху захворювання малоймовірно, що всі тварини будуть заражені одночасно. Ці відмінності в часі, ймовірно, призведуть до відмінностей в титрах антитіл по всьому стаду. Тому при ухваленні рішення про те, коли проводити відбір проб у стаді та як інтерпретувати результати, необхідно враховувати прогресування впливу патогенів у стаді. Тривалість персистенції антитіл у сироватках крові зберігається щонайменше 27 тижнів після початку спалаху M. bovis та 15 тижнів після останнього клінічного випадку.

Ще один ефективний діагностичний прийом, що дозволить виявити циркуляцію Mycoplasma bovis як збудника контагіозного маститу, це дослідження проб танкового молока методом ПЛР. Метод є високочутливим та дозволяє виявити одну інфіковану тварину зі стада в 200 тварин. Щоквартальні дослідження дадуть змогу виявити збудника і проводити подальший контроль за його розповсюдженням.

Одна з найбільш ефективних стратегій оздоровлення стада від Mycoplasma bovis — вибракування інфікованих тварин. Реалізація її неможлива без проведення лабораторних тестів методом ПЛР. В цьому випадку ІФА-тести на наявність антитіл до Mycoplasma bovis не є показовим. Тварина на момент дослідження не обов’язково є носієм або виділяє життєздатний Mycoplasma bovis. Кількість тварин, позитивних по ІФА, може бути високою, тоді як кількість тварин, які активно виділяють збудника, часто набагато нижча. Тому вибраковування тварин лише на основі результатів ІФА не є логічним підходом до боротьби зі спалахом і, ймовірно, призведе до надмірного вибракування.

Mycoplasma bovis часто викликає респіраторну патологію, в першу чергу, у молодняка. В європейських країнах збудник виділявся приблизно у 25% усіх смертельних випадків пневмонії телят (Ball et al. 1995), а роком пізніше, під час спалахів респіраторних захворювань, в 50% випадків лабораторно виділяли Mycoplasma bovis. Часто вона була єдиним збудником (Nicholas, 1997).

Як правило, прояв респіраторної патології найчастіше проявляється при погіршенні умов утримання: скупченість, підвищена вологість у приміщеннях, погіршене вентилювання тощо. Діагностика у цьому випадку має ґрунтуватися на виділенні збудника. Найшвидше та найефективніше це можна зробити шляхом ПЛР-тестування зразків патологічного матеріалу від загиблих телят. Проте, мажорна та мінорна роль цього патогену має визначатися поряд з визначенням інших збудників респіраторної патології. Це стосується також прижиттєвого тестування назальних мазків, отриманих від телят з носовими виділеннями. Для тестування варто відібрати матеріал спеціальними аплікаторами без транспортного середовища від 5−10 тварин. Під час ПЛР-аналізу їх можна об'єднати до 5 в один пул.

Якою мірою Mycoplasma bovis є поширеною у групі телят з респіраторною патологією, можна дізнатися шляхом ІФА-дослідження. Достатньо відібрати 20 зразків сироватки крові від тварин наприкінці утримання в цій технологічній групі (наприклад, у віці 5,5−6 міс. з технологічної групи 2−6 міс.). Відсоток перехворілих тварин у результаті буде легко вирахувати, а значить, зрозуміти поширеність проблеми та її масштаби.

Інші види мікоплазм пов’язують із захворюваннями легень великої рогатої худоби. Найважливішою з них і, безумовно, найбільш недооціненою є Mycoplasma dispar, яка широко зустрічається в легенях худоби з пневмонією. Відсутність хороших діагностичних тестів для цієї мікоплазми означає, що її поширеність залишатиметься недостатньо зареєстрованою.

Mycoplasma bovis рідко виділяють зі статевих шляхів та іноді виділяють з абортованих плодів та природних випадків везикуліту. В експериментальних умовах було показано, що збудник може викликати ендометрит, сальпінгіт, оофорит, а також аборти. Проте, масштаби проблеми насправді є до кінця не з’ясованими.

До того ж, інші види мікоплазм можуть колонізувати урогенітальний тракт молочної худоби. Однак, взаємозв'язок між Mycoplasma spp. та репродуктивністю в молочних стадах також залишається до кінця незрозумілим. Серед різних мікоплазм найчастіше виділяли Mycoplasma bovigenitalium (87,5%) та Mycoplasma californicum (9,3%). Ймовірно, корови, які довше не запліднюються, частіше отримують зі спермою (ймовірно, неодноразово) Mycoplasma spp. (переважно M. bovigenitalium), які згодом колонізуються. У молочних стадах, де використовують биків, існує більша ймовірність виділення M. bovigenitalium після спаровування з піхви корів, які довше залишалися неплідними.

Зважаючи на цю інформацію, неплідних корів, особливо які тривалий час перегулюють, варто перевіряти на мікоплазмові інфекції. Для цього варто брати вагінальні зішкріби з подальшим лабораторним дослідженням методом ПЛР не лише на Mycoplasma bovis, але й на Mycoplasma spp. (такий тест дозволить охопити одразу декілька видів мікоплазм, здатних викликати репродуктивну патологію). В окремих випадках Mycoplasma spp. також виявляється у зразках сперми, у той час як за Mycoplasma bovis зразки є негативними. Тому, за наявності проблем з відтворенням у стаді, факт участі окремих видів у цьому не варто відкидати.

За поганих умов утримання та, можливо, інших сприятливих факторів Mycoplasma bovis може не лише колонізувати дихальні шляхи, але й долати слизовий бар'єр дихальних шляхів, поширюючись в організмі інфікованої тварини та викликаючи системні інфекції, які ведуть до розвитку артриту.

Клінічні ознаки при цьому включають обмеженість рухів, кульгавість, залежування, набряк суглобів та сухожильних піхв, зниження апетиту та втрату ваги. Wilson et al. (2007) показали, що у молочних корів через 7−21 добу після отелення спостерігалась кульгавість, набряк зап’ястних або п’ястково-фалангових суглобів, набряк дистальних відділів передніх кінцівок або поліартрит. Лабораторними дослідженнями було підтверджено наявність Mycoplasma spp. в синовіальній рідині та молоці корів. Варто зазначити, що крім Mycoplasma bovis, в уражених суглобах худоби знаходяться й інші мікоплазми, зокрема, Mycoplasma californicum.

Матеріалом для аналізу і виключення розвитку мікоплазмових артритів має бути синовіальна рідина, а також молоко від корів. До речі, розвиток артритів у молодняка можливий при випоюванні їм молока, контамінованого мікоплазмами. Враховуючи, що інфікування суглобу можливе не лише Mycoplasma bovis, доцільним є також ПЛР-визначення Mycoplasma spp.

У великої рогатої худоби з очними захворюваннями була широко виділена з кон’юнктивальних мазків Mycoplasma bovoculi. Часто вона виявляється в асоціації з іншими мікроорганізмами, зокрема, Moraxella bovis. Фактично, оскільки не всі клінічні діагностичні лабораторії регулярно проводять виділення Mycoplasma spp., поширеність цього класу мікроорганізмів невідома. Проте, наші дослідження свідчать, що у випадку швидкого розповсюдження кератокон’юнктивіту у стадах худоби, Mycoplasma spp. виявлялась у 75% випадків і вона не належала до виду Mycoplasma bovis. Для оцінки етіологічної ролі мікоплазм у розвитку кератокон’юнктивіту відбираються кон’юнктивальні мазки від 5−10 тварин з подальшим дослідженням методом ПЛР.

Не зважаючи на низку проблем у діагностиці мікоплазмозів, спеціалісти Biosafety-Center накопичили значний досвід діагностики захворювань, асоційованих з Mycoplasma bovis і Mycoplasma spp. З нашою допомогою було впроваджено діагностичні схеми виявлення Mycoplasma spp. і Mycoplasma bovis мікоплазм з використанням методів ПЛР для виявлення та ІФА — для оцінки превалентності Mycoplasma bovis у стаді. До діагностичних можливостей додалось одночасне виявлення Mycoplasma bovis і Mycoplasma spp., що значно зменшує вартість тестів, робить їх доступнішими і дозволяє провести широкі моніторингові дослідження.

www.biosafety-center.com

Тел.: +38 (095) 063-05-31; +38 (096) 093-03-76

                                      Email: plppm@ua.fm

У 2025 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber).