Заступник голови ВАР, Денис Марчук пояснює: «Поки повноцінний експорт морем не буде відновлено, Україна використовує „Шляхи солідарності“ і поставляє продукцію, не експортуючи напряму в Польщу та Румунію, а використовує ці країни переважно як транзит. Політичний характер забастовок європейських фермерів є очевидним. Україна продає частину зерна Польщі і це не носить масовий характер. Зниження світових цін на зернові та олійні є трендом. Проте певним силам потрібно продемонструвати, що це відбулося через надлишок українського зерна. У Польщі фермери були „підігріті“, але не забуваємо, що восени там вибори».

На тлі протестів проти українського зерна в Польщі було змінено очільника профільного міністерства.

«Поки що прийняті домовленості про вільний рух продукції з України, яка йде транзитом. Прямий експорт в Польщу припиняється. Раніше аграрії Тернопільщини, Хмельниччини, Львівщини, Волині, Рівненщини мали контрагентів у Польщі, яким могли реалізувати зерно. Тож для наших західних регіонів зараз буде велика проблема, оскільки в господарствах лишилося 30−40% минулорічного врожаю, який планувалося продати і за ці кошти здійснювати посівну. Протягом війни українські аграрії продавали зерно за цінами на 40−50% нижче ринкових і ще допомагали армії - все це без отримання дотацій, на відміну від європейських фермерів. А коли світові ціни впали, і польські фермери не отримали запланованої прибутковості, то звинуватили українське зерно», — додав Денис Марчук.

В Румунії, на відміну від Польщі, нема такої гострої ситуації, оскільки в більшій мірі територія країни використовується як транзит через Дунай до великих портів і далі українське продовольство рухається в світ.

Наразі доцільно будувати «сухі порти» на території Західної України, щоб поставки зерна через ЄС відбувалися більш рівномірно.

uacouncil.org