Сільгосптоваровиробники в межах своїх зобов’язань, встановлених законодавством України, повинні здійснювати:

• своєчасну сплату екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря,
• рентну плату за спеціальне водокористування,
• подання статистичних звітностей в частині викидів (звіт 2-ТП повітря), водокористування (звіт 2-ТП водгосп, звіт № 7-ГР (підземні води) та декларації про відходи.

Гній не є відходом та його розміщення або подальша утилізація не підлягає оподаткуванню відповідно до статті 240.1.3 Податкового Кодексу України (ПКУ).

Податковий орган може аргументувати вимоги щодо доплати екоподатку тим, що гній є відходом та є в Державному класифікаторі відходів. Проте дія Закону України «Про відходи» не поширюється на відносини у сфері поводження з побічними продуктами тваринного походження, не призначеними для споживання людиною і не дає визначення поняття «гній».

Визначення поняття «гній» міститься в Законі України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Згідно цього ЗУ: «гній — будь-які екскременти та/або сеча сільськогосподарських тварин, крім риби, з підстилкою або без неї». Тим більше, якщо підприємство використовує гній в якості органічних добрив.

Проаналізувавши судову практику з ідентичного питання, очевидно, що суди приходять до висновків, що гній — не є відходом.

Тому віднесення контролюючим органом гною до відходів, та обов`язковість обкладання екологічним податком є безпідставним та не відповідає вимогам податкового законодавства.

До 1 січня 2013 року сільськогосподарські підприємства, селянські та інші господарства, які займалися виробництвом (вирощуванням) продукції тваринництва та птахівництва, і при цьому здійснювали розміщення протягом звітного кварталу відходів (гною та пташиного посліду), були платниками екологічного податку.

З 1 січня 2013 року у Кодексі змінено значення поняття «розміщення відходів», а тому усувається подвійне оподаткування екологічним податком.

Пресслужба Асоціації виробників молока