Олена Жупінас, заступниця генеральної директорки Асоціації виробників молока

— Ви неодноразово повідомляли, що собівартість виробництва молока на молочних фермах вища за ціну його закупівлі переробниками. Яка ситуація станом на середину серпня?

— Закупівельні ціни на молоко трошечки піднялися, але, на жаль, це не перекриває ту собівартість молока, яка формується станом на сьогодні. Зараз пішла заготівля силосу — основного грубого корму для корів. І якість силосу, на жаль, через спеку в цьому році набагато гірша, ніж в попередньому. А дизельне пальне по 95 гривень ще більше піднімає його собівартість. Тому, на жаль, ситуація не покращується.

— Тобто ферми досі працюють собі в збиток?

— Так, багато хто із керівників господарств говорять про те, що вони, в порівнянні з попереднім роком, отримують набагато менше.

— Я так розумію, і надої знизилися?

— Надої дещо знизилися, так. Спека також на це вплинула. Але основне те, що складові витрати зростають — і вони зростають швидше, ніж зростає ціна на молоко. А зараз ще й враховуємо ситуацію з ритейлом. Накопичувальні центри ритейлу розбиті, і він поки тільки пропрацьовує, за якими схемами доставляти молочні продукти.

І мережі вже заздалегідь попереджають переробні заводи про те, що вони за попередню продукцію, яка була пошкоджена, не будуть платити. Тому що в них немає на це коштів. І наступні свої ризики вони також хочуть перекласти на переробні підприємства. А вони, в свою чергу, перекладуть на фермерів, як на початок усього ланцюгу.

— Скажіть, станом на середину серпня, скільки молочна ферма втрачає на виробництві кілограму молока-сировини — гривню, дві?

— Думаю, що на сьогоднішній день десь близько двох гривень однозначно.

— Але зараз аграрії не можуть адекватно експортувати зерно, і воно дешевшає на внутрішньому ринку. Чи може це якось допомогти молочним фермам за рахунок більш дешевого корму?

— Ніяк. Бо корови його не їдять. Це свині, кури їдять зерно пшениці. А шроти у нас не дешевшають, на жаль. Єдине що — це кукурудза. Окрім силосу, для годівлі корів з зерна роблять кукурудзяну пасту. Але поки що збір зернової кукурудзи не розпочався. І, враховуючи таку дорогу солярку — незрозуміло, що буде з кукурудзою. Я думаю, що багато кукурудзи взагалі залишиться в полі.

Господарства просто не будуть її заготовляти, враховуючи, що зберігання під ризиком — так само може прилетіти в елеватор. Тільки під якісь контракти, аби одразу його вивезти.

— Тобто зараз не можна сказати, що найближчим часом буде покращуватися ситуація з молочними фермами?

— Поки що ні, на жаль. Працюючи перші пів року 2026-го в збиток, фермери дуже розраховували, що вони ці збитки покриють за рахунок продукції рослинництва. Тобто за рахунок зернових, олійних, бобових. А зараз, враховуючи відсутність експорту — ціни на них впали, і вони вже також стали збитковими.

Тому дійсно українські аграрії в дуже складному становищі. Це, мабуть, можна порівняти з роками середини 90-х, коли Україна отримала незалежність. Коли були розірвані всі ланцюжки як продажів, так і постачання. Ми з вами пам'ятаємо занепад в аграрному секторі — коли поля і не сіялися, і не оброблялися. На жаль, ми можемо мати ту саму ситуацію і в 2027-му році.

— Тобто виходить, що молочні ферми — вони не виключно якісь чисті, а там комплексне виробництво: ще й плюс продукти рослинного походження?

— Так, звичайно.

Наразі затрати на виробництво молока зростають у всьому світі. Вони зростають в Європі, вони зростають в Сполучених Штатах. Це пов'язано і з кліматом, і зі здорожчанням паливно-мастильних матеріалів. Також дорожчають добрива. Маємо проблему в Ормузі, а країни Перської затоки — це 30% світового постачання добрив. Все це в комплексі дає подорожчання виробництва сирого молока. На жаль, ми як країна з низькими доходами у населення, перекладати це на покупців адекватно не можемо.

Зрозуміло, що в Україні війна і держава в першу чергу направляє всі кошти на оборону. Але для того, щоб врятувати молочну галузь, треба дивитися на Європейський Союз. Він є взірцем для нас в багатьох питаннях, пов'язаних з тваринництвом — наприклад, те саме благополуччя тварин чи зниження викидів від них. Але ж є ще ставка ПДВ. В Польщі ставка податку на додану вартість всього-на-всього 6%, тоді як у нас — 20%.

Якби у нас ставка ПДВ була на рівні Польщі, то і молочні продукти були б більш доступними, і завод би більше платив фермеру за молоко.

— Я так розумію, що попит в Україні на молочку зараз з часом навіть погіршується через низьку платоспроможність населення?

— По-перше, платоспроможність населення. По-друге, люди виїжджають. І по-третє, на сьогодні у нас повністю розірвані ланцюжки постачання від переробного заводу до кінцевого споживача через великий ритейл. Після того, як прилетіло в розподільчі центри «Сільпо», Novus, АТБ.

Постачання в магазини як йшло? Завод привозив на оцей великий розподільчий центр, а потім ця продукція вже автотранспортом ритейлу розвозилась по магазинам. Зараз цей ланцюжок перерваний — складу цього немає. Чому ми бачимо, що на поличках нічого немає? Це ж не значить, що цієї продукції немає в Україні. Просто завод не може її поставити на полички, бо у ритейлера розбитий склад.

— Чи є альтернатива великим мережам? Розповсюджувати через якісь дрібні магазини біля дому, наприклад?

— Холодильники дрібних магазинів розраховані не на таку кількість молочної продукції. Вони ще на три пляшки поставлять більше, чи на чотири — а далі? Вони не розраховані на те, щоб через них реалізовувались великі обсяги товару. А молочна продукція, особливо влітку — це температурний режим.

— Можливо, восени ситуація якось зміниться?

— Мережі шукають зараз якісь альтернативні склади. Я знаю, що і Міністерство аграрної політики цим займається, тому що, звичайно, полички магазинів в Україні не мають бути порожніми. І на них має стояти не тільки молочна продукція — бо зараз ми маємо перебої з усім, тобто молочна продукція не є виключенням.

Можливо, будуть самі заводи шукати якісь альтернативні шляхи. Можливо, на ринку Києва ми не побачимо деякий час продукцію, наприклад, зі Львова — «Галичину», чи з Тернополя — «Молокію». Але продукцію Молочного альянсу або Вишневого молокозаводу — побачимо. Вони знаходяться поряд з Києвом, і зможуть якимось чином її доставляти в ритейл.

— Ви кажете, що зростає і вартість виробництва для переробників — і ритейл несе збитки через втрату складів. Чи є підстави говорити про можливе подорожчання молочних груп товарів?

— Подорожчання буде однозначно. Ми маємо розуміти, що всі ці втрати бізнесу — вони тим чи іншим чином ляжуть на плечі звичайного українського споживача.

І ось тут знову-таки є проблема: ціна на молочну продукцію підніметься — але фермер, який виробляє молоко, за свою сировину більшу ціну не побачить. Тому що ось ця різниця, на яку піднімуть ціни, буде направлена на те, щоб покрити збитки в першу чергу ритейлу. І фермер знову залишиться поза цими коштами.

— Чи можна тоді робити прогнози, на скільки молочні товари здорожчають? Це буде умовно 5−10% чи більше?

— Я думаю, що не 5%, і не 10%. 5−10% ми очікували подорожчання в вигляді інфляції — у нас майже 9% річних інфляції. Я думаю, що подорожчання буде більшим, тому що треба буде якимось чином перекривати всі ці збитки. Хоча, можливо, держава буде домовлятися з нашими європейськими партнерами на якісь довгі кредити для ритейлу, чи знаходити інші шляхи. Ми маємо розуміти, що якщо продукція подорожчає на 25−30% — то споживачі будуть просто менше її споживати.