— Ваша родина у молочній справі три покоління. Як вдалося досягти такої спадковості ведення бізнесу?

Олег Валерійович: Завдяки батькові, який започаткував і розвинув справу. Він був сильною особистістю з міцним характером — одним поглядом міг поставити будь-кого на місце. Водночас був дуже відданий справі і краю, в якому народився та виріс. Оце все мабуть і спрацювало.

Владислав Олегович: Коли вступав до вишу, то одразу обрав сільськогосподарський напрям, інших варіантів навіть не розглядав. Навчався в Полтавському державному аграрному університеті, за спеціальністю — агроном. Батько і дідусь — теж агрономи.

Якби щось не зросталось у мене з агро, було б відчутно одразу — на першому-другому курсі. Навчатись було цікаво, приїжджав додому й на практиці застосовував здобуті знання. Тут все показували і докладно пояснювали, заглиблювали в деталі. Мені подобається те, чим займаюся.

О.В.: Робота з технікою на землі — наш стиль життя з дитинства. Я зі школи й на всіх канікулах був за кермом машини чи трактора, Владислав з дитячого садочка тягнувся до техніки. Поруч був авторитет — батько й дідусь, — який вчив і пояснював. Іншого варіанту розвитку подій просто не було.

— Хто з вас більше опікується виробництвом молока?

О.В.: Спочатку молочним напрямом займався батько. Так склалося, що Влад одразу занурився в рослинництво, я також завжди займався цим напрямом. Після того, як Валерій Ілліч пішов у засвіти, мені довелось переключитись на тваринництво. Загальне розуміння виробництва молока в мене завжди було, та коли придивився ближче, то виявилось значно складніше порівняно з рослинництвом. Там мені принаймні все зрозуміло: треба підготувати землю, посіяти, діждатися сходів, обробити і чекати на врожай. На фермі значно більше всіляких нюансів.

— Як ухвалюються рішення в родинному бізнесі?

О.В.: На полях і фермах так чи інакше з сином перетинаємось. Питання і проблеми намагаємось вирішувати спільно. Так простіше й зрозуміліше. Бувало, що якесь рішення ухвалювалось одноосібно без обговорення й узгодження. Добре, якщо все добре, а якщо ні, то потім все одно доводиться з’ясовувати, хто й чому «начудив».

В.О.: Кожний має власну думку, але сідаємо за стіл, висловлюємо всі свої за і проти, зважуємо, як краще поступити, зрештою сходимось на чомусь одному.

О.В.: У мене більший практичний досвід, у Владислава краще розуміння сучасних трендів і цифрових технологій. Прислухаємось один до одного, нерідко навіть думаємо однаково, особливо якщо читати сигнали землі і рослин.

— Розкажіть про історію розвитку господарства. Як вдалося дорости до нинішніх масштабів?

О.В.: У 1983-му батька призначили у Воскобійники головою колгоспу. Йому було тридцять років. Ферма була маленька, як раніше в кожному селі. На одному майданчику утримували дійних корів, телят і бичків на відгодівлі. Корів тримали на прив’язі. Колгосп обробляв 2300 га землі. Коли в кінці 90-х колгоспи розвалювалися, батько зробив усе, щоб не допустити розпаду. Згодом приєднались сусідні села — Загрунівка, Новоселів, Бірки, — і набралося майже 8 тис. га землі.

Я закінчив школу в 1993-му і пішов працювати на ферму. Скрутні були часи. Людям роками не платили зарплату. Мені пригадується лише один-єдиний раз, коли в нас працівникам затримали на місяць зарплату. Батько себе повністю вклав у це господарство. Характер мав ще той, завжди робив по-своєму, не чекаючи вказівок селекторної наради, встигав усе вчасно посіяти й зібрати. Казав, що ні на кого працювати не збирається, лише на себе. З часом аграрні підприємства в сусідніх селах стали частиною агрохолдингів. Не «здалися» Воскобійники, Михайлики і Баранівка.

В.О.: Як розповідав дідусь, коли все руйнувалося, господарство вдалося втримати завдяки довірі людей до нього. Дідусь знав, що робить. Поступово нарощували земельний банк, поголів'я і розвинули підприємство до нинішніх масштабів.

Молочний напрям почав інтенсивно розвиватися, коли встановили першу доїльну залу у 2014-му. Сьогодні на шести майданчиках (два з безприв’язним утриманням корів та доїльними залами, два — з коровами на прив’язі, ферма з відгодівлі бичків і нетельний комплекс) утримуємо 7800 голів ВРХ, з них 3 тисячі фуражних і 2640 дійних корів.

— Як змінювався підхід до виробництва молока і молочної ферми з покоління у покоління?

О.В.: Валерія Ілліча не стало в грудні 2023-го. Потрібно було переймати його обов’язки. Як казав вище, загалом розумів, що треба робити, але коли починав докопуватись до суті, виникало багато питань і не було на них відповіді. Поїду на ферму — тварини нагодовані, а молока немає. Оскільки не новачок в аграрній справі, маю широке коло товаришів і знайомих ще зі студентської лави, зокрема й тих, що працюють у тваринництві — радився з ними, запросив у команду фахівців. Перше, що було зроблено, підкориговано раціони, а вузьким місцем виявились грубі корми. У 2024 році почали будівництво нових силосних ям й упродовж 9 місяців зробили шість траншей.

Змінився підхід і до самої заготівлі та закладання маси на зберігання. Траплялось, що доводилось викидати до 70 см зіпсованого верхнього шару корму. Уявляєте, які це втрати? Зараз ретельно контролюємо кожен етап заготівлі, використовуємо плівки, сітки, вантажі. Після відвідин ТОВ «Понори» (Чернігівська обл.) зрозумів, яким має бути сховище і менеджмент фронтального зрізу. Лише завдяки якісним грубим кормам надій з 27 л на корову зріс до 37−38 л.

Закладаємо 40 тис. т грубих кормів — кукурудзяного силосу, люцернового і житнього сінажу для корів. Ще 20 т потрібно для годівлі молодняка та відгодівлі биків. Щоб не займати зайві гектари, на місці жита на сінаж сіємо амарант, сорго і просо. Експериментуємо з різними культурами, щоб обрати ту, яка дасть максимальну врожайність, а заразом і вихід протеїну на гектар. Література каже, що, наприклад, при гарних умовах можна зібрати до 100 т/га амаранту. Ми розраховуємо на 50 т/га і вмісті протеїну 16%.

Придивляємось до альтернативних кормових культур ще й тому, що окрім рослинництва і тваринництва будемо розвивати виробництво біогазу з побічних продуктів тваринництва та біомаси.

Повірте, інколи здається, що вже на 12 курсі на зоотехніка вчуся, і все на власному досвіді. Не достатньо виростити й заготовити корм, треба правильно підготувати інгредієнти для кормосуміші, наприклад, солому належним чином подрібнити, якісно змішати. Треба забезпечити точність пропорцій, гомогенність і сталість раціону. Затримаєш годівлю на 30 хв. — одразу надій впаде.

В.О.: Для оптимізації процесів з початку року придбали дуже цінну техніку — потужний пересувний фід-центр Goweil VARIO-Master V140 (для формування герметичних рулонів силосу, сінажу, готового загального змішаного раціону, вологої пивної дробини, жому, кукурудзяної пасти тощо зі щільністю пакування до 900 кг/м³) та самозавантажувальний міксер на 40 м³.

Міксер з програмним забезпеченням DTM оснащено роботизованою завантажувальною рукою, лабораторією для визначення вмісту сухої речовини, клітковини, крохмалю, протеїну. На міксері працює оператор, який завантажує компоненти для майбутньої кормосуміші в різних локаціях кормового двору, зокрема й з силосних траншей. Після приготування кормосуміш перевантажується в міксер і роздається або запаковується в рулони і перевозиться на інший виробничий майданчик. Машина готує будь-які раціони.

Пройшов період наладки і навчання персоналу. Наразі відпрацьовуємо технологію роботи. Використовуємо цей міксер головним чином для приготування корму для пізнього сухостою для всіх майданчиків (після приготування кормосуміш тюкується для доставки до місць згодовування), щоб забезпечити стабільну якість і поживність раціону саме для цієї технологічної групи корів.

При завантаженні міксерів-кормороздавачів телескопічним навантажувачем не обходиться без перечи недосипань. Навіть через незначні коливання складу раціону були коливання молока. Зараз усе стабільно. Ми підрахували, що лише з огляду на похибки (без урахування показників здоров’я і продуктивності) машина має окупитись за три роки.

— Як організовано технологічні процеси на майданчиках, а також рух поголів'я та логістику?

— Наскільки впевнено почуваються на ринку сьогодні?

— Що спонукало організувати власну переробку молока?

— Скільки сировини переробляють?

— Як треба працювати в молочному бізнесі, щоб в нього було майбутнє?

Відповіді на ці та інші питання читайте в друкованій та електронній версії журналу «Молоко і ферма» № 3/2026.

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.