У молочному бізнесі великі результати не з’являються за день. Зазвичай за кожними додатковими 100 чи 200 кілограмами молока стоять десятки правильних рішень і роки системної роботи. Але іноді вдається зробити значний крок вперед. Саме про це наша розповідь. За 5 років згуртована команда МХП підняла надій до 10 тонн і має амбітні плани на майбутнє. В інтерв'ю з керівником зоотехнологічного відділу дирекції агробізнесу МХП Русланом Казимовим ми поговорили про рентабельність молочного бізнесу, секрети успіху та побудову української моделі.

— У 2025−2026 роках лунають заяви, що з таким низьким рівнем закупівельних цін на сире молоко і високою собівартістю виробництво молока не може бути прибутковим. Якщо ж хтось говорить, що прибуткове, то він не вміє рахувати собівартість. МХП точно вміє рахувати. Виробництво молока у вас — це прибутковий бізнес?

— Історично молочний напрям мав важливу соціальну складову для громад, але сьогодні це повноцінний прибутковий бізнес. Звичайно, це не основний бізнес МХП, але якщо ми чимось займаємось, то робимо це професійно і правильно. Кожного дня продаємо 250 тонн молока. Окрім цього займаємося м’ясним скотарством: 5−6 тисяч м’ясного поголів'я та близько 3 тисяч бичків від молочного стада на відгодівлі. Ми їх продаємо як в межах країни, так і за кордон. Велика рогата худоба в МХП — це обсяг, масштаб і прибутковий бізнес.

На жаль, в Україні немає єдиної методики обрахунку собівартості, що породжує дискусії про прибутковість. Половину собівартості виробництва молока визначає кормова база. 50% кормової бази — це корми власного виробництва. Кожне господарство по-своєму розраховує їхню вартість. Хтось намагається рахувати за ринковою ціною, але ринку основних кормів в Україні практично немає. Хтось рахує їх за собівартістю і розуміє, що перекладає зароблені кошти з рослинництва на тваринництво. Ми пішли іншим шляхом — оцінюємо люцерновий та кукурудзяний силоси відповідно до того, скільки заробляємо на гектарі зернових культур. Тобто: порівнюємо з ринком зернових. Таким чином маємо чітку ціну, що змінюється щороку. Коли росте ціна на пшеницю, ріпак, соняшник чи кукурудзу, то зростає ціна і на люцерновий та кукурудзяний силоси. Коли ціна на зерно просідає, то дешевшають і силоси. Така система забезпечує справедливість і для рослинництва, і для тваринництва.

— Тобто, у вас співпраця між відділками рослинництва і тваринництва цілком ринкова, й агрономи на люцерні отримують таку саму рентабельність, що і на інших культурах?

— Може не таку саму, але точно не меншу. Ми ставимо не на високу базову врожайність люцерни. Якщо агроном отримує вищий врожай, то він точно заробить більше. Ми купуємо у відділу рослинництва тонну люцернового силосу з базовими показниками за ціною понад 2,5 тис. гривень. Корм з вищою якістю буде дорожчий.

Щодо люцернового силосу орієнтуємося на три показники: суха речовина, протеїн та нейтрально-детергентна клітковина. Для кукурудзяного силосу — це суха речовина, НДК та крохмаль. Агроном має чітку і зрозумілу формулу, за якою визначається ціна, тому він зацікавлений дати кількість і якість.

Таку вартість силосів ми закладаємо у вартість раціону, і при цьому маємо прибуткове молоко. Рентабельність багато в чому залежить від валу молока. Якщо тримати високу планку продуктивності, то ніколи не будеш збитковим: колись більш рентабельний, колись — менш, але рентабельний завжди.

Низька ціна — це не смертний вирок. Сьогодні вона низька, завтра — висока. Попередні 10 років були періоди як високих, так і низьких закупівельних цін. Загалом в середньому ми непогано заробляли. 20−30% підприємств десятилітньої давності вже тоді мали високі надої, а з низькою повною собівартістю були надприбутковими. Тоді можна було мати зовсім інший бізнес, як сьогодні.

Я не думаю, що сьогоднішня низька ціна має когось лякати. Це лише час, коли варто задуматися над оптимізацією собівартості та кроками, які варто зробити, щоб стати ефективнішим.

Сучасна генетика голштина може давати високий вміст жиру та білка, що дозволяє отримувати більшу кількість молока в заліку.

фото: МХП

— Розкажіть про молочне стадо сьогодні. Молочний бізнес в МХП — це велика структура?

— Величина — поняття відносне. Ми бачили ферми, де на одному майданчику 5 тисяч корів, в Україні є такі ферми. МХП загалом утримує 8,5 тис. корів, до кінця року плануємо вийти на 9 тис. Сукупно в нас багато корів, але і багато ферм. Це ферми з поголів'ям від 200 до 850 корів, різними системами утримання (прив'язь і безприв’язь), з молокопроводами та сучасними доїльними залами. Вони вимагають індивідуального підходу, не можна ставити до них однакові вимоги чи використовувати однакові рішення. Для кожної ферми потрібно розробити реалістичний план, щоб люди могли його виконати і не зневірилися. Складно знайти баланс, а відтак і управляти. З огляду на менеджмент, молочний бізнес в МХП — це велика структура.

— У якому напрямку будете далі рухатися? Яким бачите молочний бізнес МХП через 10 років?

— Молочний бізнес залишатиметься важливим, але не домінуючим напрямом діяльності МХП. Очікуємо невелике збільшення загального поголів'я, наша мета — 12−15 тисяч корів. Це будуть сучасні ферми з 1−2,5 тис. корів на кожній. Ми не плануємо різко і в один момент закривати ферми. Це буде процес плавної інтеграції: з ферм попередніх поколінь переведемо поголів'я в новозбудовані. Місця для нових ферм обираються так, щоб ми могли привозити працівників зі старих.

Матимемо два види ферм: реконструйовані з доїльними залами типу «ялинка» і поголів'ям 1000 корів, та новозбудовані з роторними доїльними установками на 2500 корів. Ферм з молокопроводами не буде і роботизовані доїльні зали поки що не розглядаємо.

Плани двома словами — укрупнення і стандартизація.

— Як давно працюєте на МХП? Як змінилась компанія за цей час?

— У МХП з 2009 року. За цей час компанія дуже змінилася. Ми стали більш відкритими і сучасними. В значній мірі діджиталізували всі процеси. Наприклад, в тваринництві три роки використовуємо цифрову систему цілодобового контролю та моніторингу ВРХ з електронними датчиками на вухах корів. Вона зчитує поведінку тварин та аналізує їхнє здоров’я, відтворення та годівлю. Також, маємо сучасний програмний комплекс для розробки раціонів.

Ми змінили своє ставлення до виробництва кормів, почали працювати з новою кормозаготівельною технікою. Від якості основних кормів багато чого залежить.

Ми стали інші і технічно, і ментально. Багато навчаємось, організовуємо тренінги для спеціалістів усіх рівнів — від лінійного працівника до топ-менеджменту. Удосконалюємося технологічно, соціально та в управлінні.

— Як змінився середній надій в компанії за останніх 5 років?

— З 2015 по 2020 роки доїли 6500−6800 кг молока на корову на рік. У 2025-му зовсім трішки не дотягнули до 10 000 кг. Станом на кінець червня маємо близько 5,5 т молока на корову, тому цілком реалістичний план у 2026 році вийти на надій близько 11 тонн. Основний фактор такого зростання — команда спеціалістів. Ми змогли визначити чіткі причини, чому застрягли на позначці 6,5−7 тонн і п’ять років не могли її подолати. Нам вдалося правильно інвестувати в розвиток людей та інфраструктуру, в техніку та корів. Але основний фактор все ж люди, які прийшли і зробили.

— У молочному бізнесі традиційно виділяють чотири К як фактори успіху: корми, колектив, корова і комфорт. Як вони змінились за останні 5 років?

— Що стосується першого фактору — корми, — змінилась основоположна ідея, тому змінився підхід до кормів. Почну навіть не з поля, а з того, куди ми закладали корми. До сьогодні користуємося силосними та сінажними спорудами, які потрібно покращувати. Протягом 5 років багато в це інвестували й маємо тут значний прогрес. Навіть сьогодні, коли закупівельні ціни на молоко низькі, щороку планово інвестуємо сотні тисяч доларів у будівництво та оновлення потужностей для зберігання основних кормів.

Покращили якість роботи в траншеях, ретельно підбираємо гібриди, зріс рівень агрономії кормових культур.

Усе це відбулося завдяки усвідомленню того, що нам потрібно. Спочатку визначаємо для себе, а потім ставимо агрономічній службі чітке технічне завдання — скільки кормів та з якими якісними характеристиками потрібно. Кожну невдачу аналізуємо, що дозволяє зрозуміти точки для покращення: у вирощуванні, заготівлі, зберіганні чи згодовуванні.

З року в рік заготовляємо кращі корми. Стало простіше складати раціони. На хорошому люцерновому та кукурудзяному силосі можна скласти раціон для високого надою і не потрібно вигадувати якихось «чарівних пігулок». Найважливіша зміна в кормах — ми побудували систему, яка спрацювала.

Другий фактор — колектив. Людям потрібно дати можливість навчатися. Ми не просто говоримо, що потрібно робити, а пояснюємо, чому це потрібно робити саме так. Важливо пояснити, як робота одного вплине на всіх інших в системі і на загальний результат.

Третя К — корова. Розводили ВРХ різних порід, але сфокусувалися на голштинах. Сучасна генетика цієї породи може давати високий вміст жиру та білка, що дозволяє отримувати найбільшу кількість молока в заліку. Системно покращуємо стадо, купуємо спермодози топових бугаїв. Для правильного підбору працюють спеціалісти, які забезпечені необхідним програмним забезпеченням. В результаті отримали первісток, які дають більше молока. Це свідчить, що пішли правильним шляхом, — і це також частина успіху.

На цьому не зупиняємося, занурюємося в системну геномну оцінку. Це також сприятиме росту ефективності виробництва.

Четвертий фактор — комфорт. Маємо ферми попередніх поколінь і останнім часом багато інвестуємо в їхню реконструкцію, щоб покращити комфорт тварин. Багато ферм оснастили матрацами, практично всі обладнали вентиляцією: на одних майданчиках установили нові й повністю автоматизовані системи, на інших — уживані вентилятори з курників, а ще десь — систему позитивного тиску.

Минулого літа всі корівники були оснащені вентиляцією, що дало великий ефект. Щоб корови краще їли, їх потрібно забезпечити свіжим повітрям та достатньо інтенсивним повітрообміном. Особливо це важливо на прив’язних фермах. Будівництво вигульних майданчиків не окуплюється, а вентиляція покращує ситуацію. Це також добре додало нам продуктивності.

Щороку компанія планово інвестує сотні тисяч доларів у будівництво та оновлення потужностей для зберігання основних кормів.

фото: МХП

— У світі існують різні підходи до виробництва молока. Як би ви охарактеризували американський підхід?

— Намагаємось кілька разів на рік відвідувати різні країни з метою перейняти щось нове в молочному бізнесі. В американській системі все дуже масштабне. Це вражає. Ми були на фермі, де в крос-вентильованих корівниках утримується 10 000 корів. Американське молоко — це система. Там все налаштовано, як на заводі — чіткі зміни, відповідальність, прописані протоколи. Вони мають краще програмне забезпечення, багато техніки, що полегшує щоденну роботу на фермі (для перевезення, змішування, підгортання, підстилання, випоювання, пастеризації, утримання та ін.). В МХП ми рухаємося в цьому напрямку, запроваджуємо чіткі протоколи, покращуємо системність роботи та розглядаємо техніку, що зменшить кількість фізичної праці.

— Які рішення із молочних ферм США взяли собі в роботу?

— Перше, за що взялися після подорожі молочними фермами США, це геномна оцінка. Без цього неможлива системна робота з генетикою, неможливо конкретизувати ціль, куди потрібно рухатись. Вже визначилися з датою початку проєкту та з партнером, з яким будемо це робити.

Друге — це «млин на колесах». Маємо невеликі ферми, і побудувати комбікормові заводи на кожній економічно не вигідно. Пальне дорожчає, і возити готовий комбікорм також дорого. Тому ми запустили авто, яке приїздить на ферму та робить комбікорм на місці. На сьогодні 70% ферм МХП обслуговуються такими «млинами на колесах». Це технологічно зручне рішення. Раніше привозили комбікорм на ферми великими партіями по 20 тонн. Він довго згодовувався і влітку виникали ризики псування. Якщо хотіли щось змінити в раціоні, то така нагода виникала лише тоді, коли партія була повністю згодована. Наприклад, запровадили новий раціон, але корови на нього відреагували не так, як ми очікували. Потрібно терміново вносити зміни, а ми не можемо це зробити, доки партія комбікорму не буде згодована. «Млин на колесах» приїздить на ферму раз на тиждень. Це дозволяє швидко реагувати на ситуацію та вносити необхідні зміни.

— Як би ви охарактеризували європейський молочний бізнес?

— Європейські ферми красиві, але переважно дуже маленькі. Втім, цьогоріч були на фермі в Іспанії із загальним поголів'ям близько 9 тисяч. Тому європейські ферми — це не лише про 50−100 корів, масштабні підприємства також працюють. Що вразило — системність і підхід до справи.

Нас зустрів власник ферми, і ми йому дуже вдячні за виділений час. Власник такої ферми — це людина, яка точно може собі дозволити найняти хорошого менеджера, але натомість працює сам. Він живе фермою, чіткий і системний, знає всі протоколи на пам'ять. На цій фермі ми переймали досвід роботи з гноєм. Це важлива екологічна складова і саме цьому питанню ми приділяємо значну увагу. Для себе перейняли логіку роботи компостних майданчиків, але хочемо адаптувати під наш клімат, якому притаманні сильні морози. Це також проєкт, що буде реалізований в МХП найближчим часом.

Щоб корови краще їли, їх потрібно забезпечити свіжим повітрям та достатньо інтенсивним повітрообміном.

фото: МХП

— Яка із систем — американська чи європейська — більш придатні до запровадження в Україні?

— В Україні має бути українська система. Необхідно створити щось своє, і вже зараз у нас це виходить. Кожна система виробництва молока має свої слабкі місця, які по-різному проявляються в кожній країні. Вони продиктовані менталітетом, кліматом, наявністю техніки, особливостями інфраструктури та економіки. Сьогодні в Україні у великому дефіциті людський ресурс. Мабуть кожен це зараз відчуває навіть на побутовому рівні. Важко знайти спеціалістів для домашнього ремонту, не кажучи про велике будівництво на рівні того, яке зараз проводимо ми.

Складно знайти працівників і для ферми. Робота в тваринництві завжди вимагала витривалості та професіоналізму, тому в цій галузі ніколи не було черг бажаючих влаштуватися на роботу. З 2020 року ми переглянули умови роботи, систему мотивації працівників і стали більше дбати про їхній комфорт на робочому місці. Три роки не відчували браку кадрів. З початком російського вторгнення ситуація з працівниками стала складнішою. Тому українська система повинна будуватися на розумінні, що працівників буде менше, і варто запроваджувати все, що полегшить людську працю.

Будуємо таку систему, в якій зручно працювати. На початку інтерв'ю згадували про те, що маємо дуже різні ферми. Навіть безприв’язні — це не типові проєкти, а переобладнання прив’язних ферм попередніх поколінь. Тому на кожній фермі маємо свою систему, яка враховує особливості господарювання саме в цих умовах. База для всіх одна, а шляхи виконання різні.

Український успіх полягає в побудові української системи та навчанні українських людей.

— Розкажіть про свій досвід роботи із технікою і сервісом компанії «Пьотінгер».

— Упродовж декількох останніх років ми повністю перейшли на кормозаготівельну лінійку техніки «Пьотінгер». Придбали косарки, ворушилки, стрічкові валкувачі та рулонні преси. Купуємо техніку з запасом продуктивності, бо плануємо, що вона буде працювати на нових великих фермах. Якщо сказати просто, то в нас немає проблем із запчастинами, сервісом чи дефектуванням. Не маємо проблем з навчанням — з кожною новою одиницею техніки приїздить кваліфікований сервіс та проводить навчання для наших людей.

До цього ми працювали з різною технікою від різних виробників. Можливо через отаке різноманіття або ж через те, що техніка передавалась із рук в руки, виникало багато непередбачених ситуацій: щось ламалось, щось зупинялось, щось не могли налаштувати. Робота з «Пьотінгер» — це якість і системність. У нас працюють дуже круті спеціалісти (агрономи, зоотехніки, ветеринари, інженери)з великим досвідом, зокрема — в кормовиробництві. Я цікавлюсь їхньою думкою і ще жодного разу не чув, що хтось не задоволений технікою «Пьотінгер».

Важливий елемент — правильна мотивація. Навчити — це дати можливість досягти результату, оплата праці — дати бажання його досягти. Підвищення ефективності праці своєю чергою поліпшує ефективність виробництва і сприяє підвищенню заробітної плати. Ріст добробуту працівників — це один із показників розвитку бізнесу.

Команда МХП на щорічному навчанні з заготівлі кормів.

фото: Пьотінгер Україна

— ТОП-3 поради від вас, які «гвинтики потрібно крутити», щоб надоїти 10 тонн та лишатися рентабельним навіть за низьких закупівельних цін.

— Тваринництво — це настільки складна справа, що немає неважливих речей. Ти можеш «підкрутити три гвинтики», а про четвертий забути, і це не дозволить надоїти 10 тонн. В МХП ми говоримо про три М-фактори: менеджмент, менеджмент і менеджмент. У всіх питаннях на молочній фермі має бути 99,9% менеджменту та 0,1% везіння.

При заготівлі кормів почніть із чіткого технічного завдання. Після заготівлі проаналізуйте результат. Що і чому не вдалося? Що наступного разу потрібно зробити по іншому? Якщо так робити, то вже наступного року корми стануть кращі. І так щоразу й з кожним процесом: чітка ціль — аналіз результату — якщо ціль не досягнуто, то пошук причин — запровадження рішень.

Є багато спеціалістів, що можуть допомогти, багато інформації у відкритому доступі і багато чого можна навчитися навіть за роликами на YouTube.

Усе просто, постійні покращення скоро приведуть вас до 10 тонн молока, а за ними прийдуть дванадцять і тринадцять. Якщо чимось займатися, то це потрібно робити професійно.

За кожною тонною молока стоять не лише технології та інвестиції, а насамперед люди. Саме команда стала головним фактором зростання продуктивності МХП за останні п’ять років.

У 2026 році плануємо випуск шести номерів журналу «Молоко і ферма» — традиційно наприкінці кожного парного місяця. Читачі мають нагоду оформити передплату як друкованої, так і електронної версії журналу. Частково публікуватимемо матеріали у відповідній рубриці на сайті www.milkua.info. Більше інформації щодо передплати: 067 445 19 59 (Viber); щодо розміщення рекламної інформації: 067 470 56 14.